Духовність особистості: методологія, теорія і практика

РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН У ПРОЦЕСІ ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО І ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО КУРСУ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА» (КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НУ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»)

Тамара Тюріна — Wed, 24 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття присвячена проблемі розкриття ролі соціально-гуманітарних дисциплін у процесі духовно-морального і патріотичного виховання студентів спеціальності соціальна робота в умовах воєнного стану (кафедра соціології та соціальної роботи НУ «Львівська політехніка»). Розглянуто специфіку професії «соціальний працівник», її значущість для суспільства, соціальну місію працівника соціальної сфери в умовах воєнного стану. Розкрито потенційні можливості таких соціально-гуманітарних дисциплін, як «Соціальна педагогіка», «Міжособистісне спілкування», «Вступ до спеціальності «Соціальна робота» щодо розкриття та розвитку духовного-морального потенціалу особистості студента, патріотичного виховання. Проаналізовано відповіді студентів першого курсу щодо їхньої мотивації відносно вибору майбутнього фаху, їх уявлення про професію соціальний працівник. Представлено враження студентів, їх думки, міркування після перегляду кінострічок «Мати Тереза», «Хористи», які стосуються їхньої майбутньої професії. Розглянуто найважливіше завдання та психологічні особливості роботи соціального працівника з ветеранами та військовослужбовцями під час воєнного стану і особливо у повоєнний період. Розкрито поняття духовно здорова особистість, представлена модель духовно здорової людини, розглянуто психолого-педагогічні та соціальні якості, які необхідно формувати у майбутнього соціального працівника.

Зазначено, що саме дисципліни соціально-гуманітарного циклу, відповідні соціально-педагогічні та духовні технології, синергетична взаємодія зі студентами активно сприяють духовно-моральному і патріотичному вихованню студентської молоді.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Людмила Лук'яник , Альона Пєхарєва, Оксана Ільченко — Mon, 22 Jan 2024 00:00:00 +0000

Застосування інформаційних технологій під час корекції мовленнєвих порушень у дітей молодшого шкільного віку стає дедалі важливішим напрямком логопедичної практики. У цій статті розглянуто важливість залучення інформаційних технологій до освітнього процесу, адже такі порушення становлять серйозну проблему, яка може суттєво впливати на успіх в навчанні та соціальну адаптацію. Один із найважливіших аспектів використання інформаційних технологій полягає в здатності створити інтерактивне та привабливе навчальне середовище. Інформаційні технології надають можливість створювати креативні та цікаві навчальні ігри, програми, вебплатформи, які спрямовані на розвиток мовлення та сприяють залученню дітей до навчання. Аналізатори мови й віртуальні платформи для комунікації надають можливість логопедам більш точно діагностувати мовленнєві проблеми та розробити індивідуальні корекційні плани для кожної дитини. У статті здійснено ретельний аналіз типових порушень мовлення, що виникають у дітей молодшого шкільного віку. Цей аналіз охоплює різноманітні аспекти, від недостатньо розвиненого словникового запасу й проблем артикуляції до дислексичних помилок та фонетико-фонематичного недорозвинення мовлення. Розуміння цих порушень дозволяє логопедам більш ефективно вибирати методи та інструменти для корекції мовленнєвих проблем у дітей. Також встановлено переваги та недоліки застосування інформаційних технологій у контексті логопедичної практики.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ОСВІТИ ОБДАРОВАНИХ В США В РАМКАХ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЇЇ РОЗВИТКУ

Марія Тадеєва, Петро Тадеєв — Wed, 24 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття присвячена аналізу американської освіти обдарованих осіб від часів функціонування перших коледжів та університетів до початку ХХІ століття. У ретроспективному аспекті cхарактеризовано етапи становлення та розвитку американської системи навчання обдарованих і талановитих учнів. Висвітлюються основні тенденції розвитку навчання цієї категорії школярів приблизно з 1870-х років до періоду Великої депресії 1920-1930-х років та після Другої світової війни, включаючи період Супутника та досягнення 1970-1980-х років, які пов’язані з діяльністю Дж. Рензуллі, Р. Штернберга, А. Танненбаума, Дж. Ван Тассел-Баска та ін.

У статті констатовано, що більшість визначень ідентифікує школярів, які є найбільш вправними чи талановитими у певній галузі (музика, мова, спорт, лідерство, логічне мислення чи математика). Розвиток ранніх досліджень обдарованості розпочався з тестів інтелекту Альфреда Біне, які були розроблені Льюїсом Терманом у його довготривалих дослідженнях талановитих дітей, а Лета Холлінгворт була першою в США, яка запропонувала найкращі практики для підтримки обдарованих дітей.

Акцентується на важливості запуску Радянським Союзом першого супутника, що безпосередньо вплинув на освіту талановитих учнів у Сполучених Штатах. Пізніше у звіті Марленда було вперше представлено загальне визначення обдарованості, яке дозволило учням брати участь у спеціальних програмах і проєктах. Незважаючи на значну увагу до історії освіти обдарованих, система такого навчання у США отримує багато критики. Освітні інституції країни розходяться у визначенні обдарованості (Г. Гарднер, Дж. Рензуллі, С. Джонсен, Л. Терман), а більшість штатів США прийняли федеральне визначення.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СІМ'Ї

Сергій Коношенко, Наталія Коношенко , Інна Трубник — Mon, 22 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті доводиться, що проблема соціально-педагогічного супроводу сімей соціальними працівниками залишається актуальною для вивчення теорії і практики формування професійної готовності бакалавра соціальної роботи до такого виду професійної діяльності. Встановлено, що соціальні працівники, на яких покладається виконання соціального супроводу родин, достатньою мірою не обізнані зі специфікою процесу взаємодії з певною категорією сімей, не знають їх особливостей, не володіють відповідними технологіями розв’язання тих чи інших проблем життєдіяльності, що, у свою чергу, не дозволяє забезпечити належний рівень соціально-педагогічної допомоги конкретній сім’ї. Обґрунтовано, що при роботі з кожною категорією сімей бакалавр соціальної роботи повинен мати знання про сутність, типологію сімей і, відповідно, особливості виховання та підходів до вихованців у своїй професійній діяльності. Розроблено та обґрунтовано необхідні педагогічні умови, що визначають результативність процесу формування готовності майбутніх соціальних працівників до соціально-педагогічного супроводу сімей: розробка та реалізація навчального спецкурсу «Соціально-педагогічний супровід сім`ї»; використання інтерактивних методів у вивченні обов'язкових навчальних дисциплін; оволодіння майбутніми соціальними працівниками навичками соціально-педагогічного супроводу сімей на основі інтеграції теоретичної та практичної підготовки.

ДУХОВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ У СВІТЛІ ЗНАННЯ, РИТОРИЧНИХ ОБРАЗІВ ЧАСУ ТА ОПАНУВАННЯ ВЛАСНОГО МАЙБУТНЬОГО. ЧАСТИНА II. ОРАТОРИКА – КОНФЛІКТНИЙ СВІТ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ – СВІТ ПРОМОВ І ПРОБЛЕМ

Юрій Сватко — Tue, 23 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття – друга з двох частин нового авторського дослідження, присвяченого проблемі духовності в її філософському, освітньому, комунікативному, риторичному та управлінському вимірах. Воно продовжує двадцятирічну серію публікацій автора з питань духовності, освіти, комунікативних засад управління і влади, а також риторичної класифікації промов і проблем. Акцент зроблено на власне риторичних засадах розподілу державної влади, фундаментальних конфліктах в галузі державного управління та відповідних способах мирної комунікації з владою, а разом із тим на їхньому освітньому і духовному вимірах. З урахуванням і на тлі окресленої проблематики представлено аналіз основних напрямів проблематизації мислення і мовлення. У статті використано матеріали лекційного курсу автора «Практична риторика і управління комунікацією». У Преамбулі другої частини статті окреслено нове для цього дослідження, проте тісно пов’язане з попереднім коло проблем, що по-своєму визначають спілкування особистості з її майбутнім. В розділі I представлено часові образи влади, риторичний розподіл владних повноважень та види конфліктів між громадянами і державою як обов’язковий предмет громадянської освіти особистості в демократичній державі. В розділі II визначено феномен проблемності, представлено напрями і способи проблематизації життя, часові образи проблем та їхню риторичну класифікацію в узгодженні з риторичною класифікацією промов. Проблемне поле буття ідентифіковане як простір неперервної освіти особистості на шляху до власної справжності. В Епілогу визначено напрями майбутніх досліджень.

ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТИ НОВОГО СТОЛІТТЯ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Марія Гончаренко, Ольга Мірошниченко , Анастасія Шевченко — Mon, 22 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті висвітлені особливості освіти нового століття, тенденції та перспективи розвитку освіти в умовах сучасних змін і вимог. Вчені зазначають, що темп життя сучасної людини вищий за той, що був декілька років тому, та незрівнянно швидший порівняно з минулими сторіччями. Фізіологія людини не в змозі настільки швидко адаптуватись. Увагу педагогів привертає факт відставання етичних імперативів від рівня змін у технічному та енергоінформаційному середовищі. Вченими аналізується синергетична парадигма пізнання світу, становлення та головні риси педагогічної синергетики, новітньої форми педагогічної рефлексії. Синергетичний підхід у навчанні з великою вірогідністю може ліквідувати наслідки розбіжностей у технічній, біологічній та психолого-духовній еволюції людства. Розкрити, яким чином це можливо зробити на практиці – мета прикладної галузі педагогічної науки та нашого дослідження. На шляху до цієї мети має бути вирішене питання гострої потреби у викладачах нового типу, майбутніх учителях основ здоров'я, здатних нетрадиційно підходити до вирішення різноманітних педагогічних ситуацій, які просто не могли виникнути до енергоінформаційного стрибка, в якому зараз перебуває людство. Проблемам використання синергетичного підходу в педагогіці, осмислення та оптимізація відомих педагогічних систем з точки зору формування гармонійної творчої особистості присвячені дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених.

У статті показано, як вітчизняні вчені, педагоги винаходять шляхи пошуку найбільш ефективних методів модернізації освітніх технологій згідно з викликами сучасності. Реалізація відбувається через сучасні технології навчання, які поєднуються з синергетичним підходом завдяки розумінню педагогіки як складної системи, якій притаманні риси відкритості, складності та системності.

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Максим Роганов, Максим Роганов — Tue, 23 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті розглянута проблема формування інформаційно-технологічної компетентності майбутніх учителів інформатики в контексті сучасних викликів суспільства і процесі їх професійної підготовки; констатується, що модернізація вищої педагогічної освіти вимагає зміни вимог до професійної діяльності вчителя через важливий напрям модернізації нової української школи – інформатизацію, адже впровадження комп'ютерних технологій у систему роботи школи потребує наявності професійної інформаційно-технологічної компетентності у педагогічних кадрів і, зокрема, вчителів інформатики, що актуалізує проблему професійної інформаційно-технологічної підготовки вчителя інформатики у контексті трансформаційних змін сучасної вищої педагогічної освіти.

Обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування інформаційно-технологічної компетентності майбутнього учителя інформатики: спрямованість змісту теорії і практики підготовки майбутніх учителів інформатики на формування мотивації до такого процесу; створення сучасного освітньо-інформаційного середовища на основі традиційних і інноваційних форм і методів проведення аудиторних, позааудиторних занять і самостійної роботи. Під професійною інформаційно-технологічною компетентністю майбутнього вчителя інформатики розуміється його здатність (готовність) вирішувати професійні інформаційно-технологічні завдання; сукупність даних завдань визначається сучасними напрямами професійної інформаційно-технологічної діяльності сучасного вчителя інформатики. Зазначено, що інформаційно-технологічна компетентність сучасного вчителя інформатики передбачає вміння вирішувати такі професійні завдання: професійні завдання у галузі педагогічного менеджменту (завдання організаційного, адміністративного, комунікаційного, гностичного характеру), що визначаються інформаційно-технологічною діяльністю в рамках шкільного інформаційного простору; професійні базові педагогічні завдання, які визначаються інформаційно-технологічною діяльністю, пов'язаною з організацією навчання учнів загальної школи з використанням комп'ютерних технологій; професійні завдання, пов'язані з навчанням інформаційних технологій та інформатики учнів середньої школи, а також з реалізацією напряму інформаційно-технологічної діяльності вчителя інформатики, що визначається новими державними освітніми стандартами.

Робиться висновок, що інформаційно-технологічна компетентність вчителя інформатики визначає його здатність вирішувати професійні завдання у ситуаціях безпосередньої педагогічної діяльності та передбачає наявність дидактичних знань та умінь ефективно використовувати сучасні технічні засоби та комп'ютерні технології для досягнення цілей середньої шкільної освіти, зокрема: варіативне використання способів роботи з електронними джерелами інформації під час вирішення завдань професійного зростання; самостійне вивчення нових програмних продуктів, визначення доцільності їх використання під час вирішення завдань професійного зростання; комплексна взаємодія зі службами та ресурсами Інтернету для реалізації професійного розвитку; реалізація інформаційного пошуку, використання ресурсів Інтернету в самоосвітній діяльності; варіативне використання стандартних програмних засобів для оформлення результатів самоосвітньої діяльності.

ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВКЛЮЧЕННЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ У СУЧАСНЕ СУСПІЛЬСТВО

Наталія Уманець — Wed, 24 Jan 2024 00:00:00 +0000

Наведено аналіз ролі цифрової грамотності в адаптації покоління «третього віку» до умов сучасного інформаційного суспільства. Зазначається, що формування інформаційного суспільства і поширення новітніх цифрових технологій виступає значущим фактором соціальнокультурних трансформацій, що відображаються в тому числі і на поколінській динаміці сучасного українського соціуму. На даний момент вивчення процесів, пов'язаних з цифровізацією, в сучасних умовах відстає від потреб теорії та практики. Зазначається, що покоління «третього віку» в сучасних умовах відчуває нестачу знань у сфері використання цифрових технологій і визнає безперечне лідерство у цій сфері за молодими поколіннями. При цьому результати дослідження показують, що більшість представників цієї вікової категорії активно підвищує свою цифрову грамотність і використовує її як адаптаційний ресурс в умовах інформаційного суспільства.

У результаті констатується, що цифрова грамотність реалізує нову інформаційну реальність соціалізації та адаптації людей «третьої вікової категорії» і виявляється у їхньому комфортному існуванні в інформаційно-цифровому суспільстві.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ STEAM-ОСВІТИ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ SOFT SKILLS У СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Ольга Лучанінова — Tue, 23 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті розкрито теоретико-методичні аспекти steam-освіти та їх роль у формуванні soft skills у студентів вищої школи; охарактеризовано підходи, які застосовуються на практиці у процесі формування soft skills у студентів вищої школи: трансдисциплінарний, міждсциплінарний, інтеграційний підходи. Інтегрований підхід до навчання у форматі STEAM-освіти усуває розрив між теоретичними знаннями та їх практичним використанням; трансдисциплінарність, за Піаже, як нова галузь знань, найвищий рівень міждисциплінарних взаємозв'язків, які стирають будь-які грані між дисциплінами у процесі наукових досліджень, може розширити обрії пізнання через мистецтво. У контексті міждисциплінарного підходу до освіти та навчання: переплетення дисциплін і підходів – це хороший спосіб бачити речі по-іншому і діяти по-іншому, спираючись на численні приклади в науці й практиці. Зазначено, що упровадження STEAM у вищу освіту відкриває широкі можливості впливу на підготовку інноваційних фахівців водночас на професійному та особистісному рівнях. Особливу увагу приділено як розумінню теоретичних основ STEAM-освіти, так і готовності викладачів до викладання і мотивації студентів. Пропонується викладачам розробити вибіркові дисципліни або елективні навчальні курси у вигляді презентацій на засадах STEAM-освіти. Подано STEM/STEАM-освіту як інструмент трансформації сучасної вищої освіти; наголошено на привабливості STEAM-освіти, взаємодоповнені soft skills і STEM-компетентностей; доведено актуальність і практичну цінність soft skills у студентів для їхньої майбутньої професійної діяльності. Автором наведено приклади практичного застосування STEM/STEАM-підходів у процесі формування soft skills у студентів вищої освіти на прикладі фахових дисциплін. Креативне, аналітичне, творче, інноваційне мислення, вміння працювати над проєктами в команді, інформаційна грамотність і навички ефективного використання ІКТ – ось неповний перелік soft skills сучасного студента. Запропоновано ввести в освітньо-професійні програми різних спеціальностей інноваційну педагогіку, яка має систему поглядів та ціннісні орієнтації суб'єктів освітнього процесу; враховувати теоретико-методичні аспекти STEM/STEАM-освіти та їх роль у формуванні soft skills у студентів вищої школи та підвищенні кваліфікації викладачів; розробляти автономні модулі здобуття м'яких навичок у поєднанні зі STEM-компетентностями; враховувати потреби стейкхолдерів шляхом розвитку навичок, необхідних на робочому місці; переорієнтувати вищу освіту на розвиток у студентів «soft skills» як вирішення проблеми успішності в майбутній професійній діяльності випускників.

ПОТЕНЦІАЛ ЗАЛУЧЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Віктор Тимчук — Wed, 24 Jan 2024 00:00:00 +0000

Стаття присвячена аналізу сучасного стану та підходів до вибору перспективних векторів системної трансформації переміщених університетів у форматі сучасних викликів та використання студентського потенціалу. Предметом дослідження є підходи до ефективних векторів трансформації переміщеного університету на основі наскрізної координації та використання потенціалу студентів. Об’єктом дослідження є факторні компоненти побудови цілісних систем за модульним принципом. 86% студентів оцінюють рівень кафедри як добрий та достатній. 43% студентів виділяють лідера у сферах «soft skills» та впровадження початкових підходів до тьюторства. 46% студентів виділяють лідера за напрямком «hard skills» та трансферу, а 40% студентів виділяють системного лідера за напрямком наставника (тьютора). Частка студентів, які обрали керівників кваліфікаційної роботи, становить 80%. Підсумковий рейтинг викладачів визначив активних генераторів інноваційних рішень та методистів на рівні кафедри (сума рейтингів лідера – 102). Проаналізовано специфіку педагогічної спрямованості педагогів за основними напрямками. Аналіз пріоритетів дисциплін ОПП 201 «Агрономія» показав позитивне сприйняття у 59%, а відсутність нецікавих дисциплін у 57% респондентів. 86% здобувачів вищої освіти оцінюють рівень отриманих знань як добрий та достатній. 80% магістрів готові до подальшої співпраці з кафедрою як майбутні стейкхолдери. Проведене анкетування продемонструвало значний потенціал студентів у забезпеченні якості навчального процесу та є важливою складовою реалізації пропозицій експертної комісії НАЗЯВО за ОПП 201 «Агрономія» зі стратегією розвитку кафедри агрономії та лісівництва.

РОЛЬ СІМ’Ї У ВИХОВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Оксана Кузнецова — Mon, 22 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті розглянуто роль сім’ї у вихованні національної ідентичності студентської молоді. Розкрито особливості родинного виховання як осередку, в якому закладаються основи виховання загальнолюдських і національних цінностей, духовності та національної ідентичності. Доведено, що саме в сім’ї батьки закладають підґрунтя для уявлень дітей про себе, про своє національне коріння, формують ставлення до своєї та інших культур, традицій різних народів та етносів, мають безсумнівний вплив на рівень вихованості національної ідентичності. В родинно-сімейному вихованні відбувається процес становлення особистості, в якому провідна роль належить взаємодії між батьками та дітьми, що поєднує належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку дитини, під час якого завжди гармонійно поєднується національно-патріотичне виховання та повага до прав і свобод населення, що проживає в Україні та у всьому світі. Ступінь сформованості національної ідентичності дитини напряму залежить від ступеня власної ідентичності батьків, їхніх поглядів та переконань в цьому питанні, що в майбутньому буде відбиватися на уявленнях і світогляду підростаючого покоління. Окреслено напрями виховання національної ідентичності у родинному вихованні, що допоможуть у самовизначенні молоді. Визначено, що взаємодія між закладом вищої освіти та сім’єю молодої людини, опора на родинні традиції, ставлення до своєї та інших культур, уявлення про національну приналежність, що пропагуються в сімейному колі, набувають сьогодні особливого педагогічного значення та актуальності.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ОСНОВАМ НАУК ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНОГО ЦИКЛУ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Людмила Співак , Ярослав Співак, Ніна Гіренко — Tue, 23 Jan 2024 00:00:00 +0000

Діти з особливими освітніми потребами відрізняються від нормотипових дітей не тільки особливостями їх пізнавальної діяльності, а й своїм підходом до навчання, яке визначається фактором їхнього розвитку. Розумне, цілеспрямоване навчання допоможе компенсувати певний їх дефект, а завдяки компенсаторним можливостям та гнучкості їх нервової системи у процесі виховання відбудеться розвиток особистісних якостей. Метою статті є теоретично обґрунтувати особливості навчання учнів з особливими освітніми потребами основам наук природничо-математичного циклу в країнах Європи. Акцентовано увагу на головній вимозі до сучасного освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами при вивчені дисциплін природничо-математичного циклу – забезпечення процесу самореалізації та формування соціальних компетенцій кожного учня. Розкрито особливості навчання дітей з особливими освітніми потребами у країнах Європи: створення відповідних умов, що допоможуть кожній дитині самовиразитись (активність до самореалізації), самоствердитись (активність, спрямована на самореалізацію), самоактуалізуватись (активність на збагачення своїх власних сил). У статті наголошено, що найефективнішими технологіями для навчання дітей з особливими освітніми потребами є інтерактив, так як саме він найбільш відповідає компетентнісному підходу до навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами. Обґрунтовано доцільність їх використання у країнах Європи, через те, що вони дають простір для саморегуляції, створюють умови для того, щоб школяр сам прийшов до виконання поставлених завдань. Зроблено висновок про те, що у країнах Європи навчання дітей з особливими освітніми потребами є невід’ємною складовою у загальному освітньому просторі, що базується на основних вимогах сьогодення щодо виховання молодого покоління з метою забезпечення соціальної адаптації дітей та їх відповідної самореалізації, а відтак застосовані технології для вивчення дисциплін природничо-математичного циклу дозволяють кожній дитині залишатися самою собою, не відчувати незручності, образи від порівняння з іншими учасниками групи, класу та просуватися в розвитку відповідно до своїх природних можливостей.

ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ У ЗРАЗКАХ ВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН У МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Марта Козак, Лариса Климанська , Галина Герасим — Mon, 22 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті розглянуто поняття «ризикована поведінка» у ракурсі такої її форми як вживання психоактивних речовин. За мету поставлено вивчення гендерних відмінностей у проблемах, обумовлених ризикованою поведінкою, пов’язаною із вживанням алкогольних напоїв серед студентів. В ході дослідження було проаналізовано, як трактують здоровий спосіб життя юнаки і дівчата, якими є відмінності в їхніх уявленнях про здорову поведінку, як це впливає на порушення параметрів здорового способу життя, а саме на вживання психоактивних речовин (алкоголю). Емпіричне дослідження особливостей вживання алкогольних напоїв та ставлення до них у сучасних українських студентів дозволило зробити висновок про наявність відмінностей серед взірців ризикованої поведінки у студентів різної статі. Досить часто молоді люди вважають нормою зловживання алкогольними напоями та не замислюються про негативні наслідки звички регулярного їх споживання. Спираючись на результати наших досліджень, можемо стверджувати, що існує більша схильність до ризикованої поведінки серед студентів чоловічої статі. Це підтверджується різними думками щодо дози, частоти вживання алкогольних напоїв, а також ставленням до здорового способу життя. В перспективі планується провести якісне соціологічне дослідження, розробити, обґрунтувати та апробувати програму психопрофілактичної роботи.

КУЛЬТУРНО-ДУХОВНІ ЦІННОСТІ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД

Марина Роганова, Сейфулла Рашидов, Світлана Рашидова — Tue, 23 Jan 2024 00:00:00 +0000

В статті розкривається проблема формування майбутніх педагогів з позицій аксіологічного та гуманістичного підходів, які визначають виховання дієвим засобом відродження національної культури, сприяння соціалізації, самоорганізації та особистої відповідальності; закладають основи для майбутніх педагогів бути гарантами громадянського миру, відновлення моральності, соціального захисту та охорони дитинства, демонструвати шлях до відкритого, демократичного суспільства.

Визначено напрями вдосконалення вищої педагогічної освіти в контексті культурно-духовних цінностей виховання, серед яких – виховання педагога-гуманіста, професіонала, дослідника, громадянина, здатного до ефективного вирішення завдань навчання та виховання учнів у всіх ланках освітньої системи.

На основі міждисциплінарного підходу визначено виховні функції педагогічної освіти та підвищення статусу виховання, що передбачає: освоєння цінностей моральної, громадянської, духовної культури суспільства, людства, вироблення власного ставлення до них; розвиток ціннісно-смислового ставлення до професії педагога та актуалізація потреби створити себе як педагога й як особистість; освоєння педагогічних цінностей, ідей як частини гуманітарної культури, загальнолюдських цінностей та формування педагогічного світогляду; формування громадянських позицій особистості, досвіду захисту своїх прав та дотримання законів демократичного суспільства; розвиток інтелектуально-особистісного потенціалу студентів, їх здібностей та інтересів; розвиток духовно-моральної свободи особистості, здатності будувати власне життя за законами гуманності.

У висновку підкреслюється, що культурно-духовні цінності педагога, які виступають механізмами виховання, визначають гуманістичну позицію по відношенню до дітей, позитивне ставлення до педагогічної діяльності, потребу в особистісній та професійній самореалізації, духовно-моральні потреби (пошук сенсу життя, милосердя, здатність допомагати людям), здатність працювати в діалогових формах.

ВИХОВАННЯ ЗДАТНОСТІ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАД ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ПРОСТОРІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГАЛУЗІ ОСВІТА / ПЕДАГОГІКА

Олена Акімова — Mon, 22 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті схарактеризовано теоретичні аспекти напрямів виховання у ході формування здатності до реалізації засад інформаційної культури в інклюзивному просторі у майбутніх фахівців галузі Освіта / Педагогіка. Узагальнено зміст поняття «інформаційна культура», яку визначають як: якісну характеристику функціонування особистості в площині отримання, передачі, зберігання та уживання інформації, в якій ключовими виступають моральні ціннісні орієнтири; ступінь знань для орієнтування в інформаційному просторі та здатності до співпраці в цифровій площині; рівень задоволеності особистості в інформаційній комунікації, ефективності продукування, збору, зберігання, аналізу, передачі і уживання інформації для забезпечення цілісного бачення світу, формування відповідного світогляду, прогнозування результатів прийнятих рішень. Визначено інтегральні складові елементи реалізації засад інформаційної культури в інклюзивному просторі, що включають формування інформаційної грамотності засобами аудіовізуальної, логічної, понятійно-термінологічної, технологічної, комунікаційної культур. Схарактеризовано аспекти виховання здатності до реалізації норм інформаційної культури в інклюзивному просторі через функції: світоглядну, передбачає формування сприйняття інформаційної картини виховного процесу із включенням норм та принципів інклюзії; регулятивну, передбачає включення в фахову підготовку інклюзивних норм та правил із використанням платформ та засобів інформаційних технологій; пізнавальну, передбачає виховання системи переконань на засадах здобутих знань майбутніх фахівців про зміст інклюзії; комунікативну, передбачає включення засад інформаційної культури в вибір комунікативної стратегії; ціннісну, передбачає продукування особистого виховного розуміння ролі інформаційної культури в створенні інклюзивного простору.

ПЕДАГОГІКА ЗДОРОВ'Я І ЗДОРОВ'ЯЗБЕРІГАЮЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ

Людмила Цибулько, Сергій Чорний , Артем Бойченко — Wed, 24 Jan 2024 00:00:00 +0000

У статті розкривається сутність педагогіки здоров’я та здоров'язберігаючого потенціалу особистості як інтегрованого поняття, що відбиває певну життєву позицію людини, спрямовану на збереження і зміцнення здоров'я та засноване на виконанні норм, правил і вимог особистої та загальної гігієни; визначаються напрями педагогіки здоров'я, що сприяють збереженню та розвитку здоров'я підростаючого покоління: фізкультурно-оздоровче – збереження та розвиток здоров'я дітей, підлітків та юнацтва засобами фізичної культури; лікувально-реабілітаційне (оздоровлення дитячого населення за допомогою фізіо-, фіто-, фармако-, психотерапевтичних заходів та лікувальної фізкультури; гігієно-профілактичне збереження здоров'я учнів через раціональну організацію навчальної діяльності; еколого-зберігаючий розвиток здоров'я при формуванні екологічно доцільного навчально-виховного навчання, організації діяльності здобувачів освіти щодо збереження та розвитку здоров'я за допомогою актуалізації їх особистісного зростання, розвитку рефлексивних здібностей, ціннісного сенсу життєдіяльності, умінь приймати відповідальні рішення за власне здоров'я; забезпечення безпеки життєдіяльності (навчання учнів у ситуаціях, зумовлених природними, техногенними та побутовими факторами); конфесійне - виховання здорової особистості з пріоритетом розвитку духовного життя людини.

Робиться висновок, що в процесі цілеспрямованого розвитку здоров'язберігаючого потенціалу у майбутніх фахівців з фізичної культури відбувається стимулювання усвідомлення здоров'я як особистісної цінності, тобто наявність ціннісного ставлення до здоров'я, розуміння культури здоров'я як складової загальної культури особистості та прагнення здорового способу життя. Розвиток здоров'язберігаючого потенціалу здобувачів освіти має бути однією з основних складових освітнього процесу сучасного закладу освіти, а суспільство, яке прагне жити в гармонії із довкіллям, має не лише декларувати, а й формувати систему цінностей здоров’я у кожного громадянина України.

ГРОМАДЯНСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Тетяна Потапчук , Іванна Пукас , Тетяна Бабюк — Tue, 23 Jan 2024 00:00:00 +0000

Дана стаття присвячена розгляду питання громадянської солідарності майбутніх педагогів. Визначено громадянську солідарність як важливу складову громадянського виховання, яка сприяє розвитку активної громадянської позиції та відповідальності у випускниках педагогічних закладів. У статті проведено аналіз сучасних підходів до громадянського виховання та формування громадянської солідарності. Зокрема, розглядаються педагогічні стратегії, методи та засоби, що сприяють вихованню громадянської свідомості та активної участі у суспільному житті. Проаналізовано роль педагога в процесі формування громадянської солідарності. Звертається увага на важливість особистісного прикладу вчителя, його етичних цінностей та професійної компетентності як ключових факторів у вихованні громадянської свідомості. Запропоновано конкретні педагогічні підходи та методики, які можуть сприяти формуванню громадянської солідарності майбутніх педагогів. До таких підходів належать проєктна діяльність, соціальне партнерство, використання інтерактивних методів навчання та ігрових технологій. Підкреслено значення співпраці між педагогічними закладами, громадськими організаціями та іншими стейкхолдерами в процесі формування громадянської солідарності. Така співпраця може забезпечити створення сприятливого середовища для розвитку громадянського виховання та підтримку практичних ініціатив у цій сфері. Доведено, що формування громадянської солідарності майбутніх педагогів вимагає комплексного підходу, враховуючи як особистісні якості вчителя, так і педагогічні методи та партнерство зі суспільством. Тільки шляхом спільних зусиль можна досягти позитивних змін у громадянській свідомості та сприяти розвитку громадянської солідарності майбутніх педагогів.