Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Діагностика трансформацій системи економічної безпеки підприємства

2025-10-09T19:25:08+00:00

В статті розроблено інструментарій та визначено концептуальні підходи до діагностики трансформаційних процесів у системі економічної безпеки підприємства. Визначено, що система економічної безпеки підприємства постійно перебуває під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, що позначається на її стані та особливостях управління. В досліджені визначено, що фактично система завжди перебуває у стані безперервних трансформацій, які можна розглядати як відносно короткий історичний період, протягом якого відбувається оновлення такої системи. Усвідомлення сутності трансформацій і трансформаційних процесів у межах системи економічної безпеки є ключовим для прийняття та реалізації ефективних управлінських рішень, особливо в умовах непередбачуваних факторів. Проведено аналіз використання традиційних підходів до ідентифікації таких факторі і загроз. Зроблено висновок, що традиційні підходи до ідентифікації факторі і загроз обмежує можливості управління та діагностики трансформаційних процесів. Суб’єктом забезпечення економічної безпеки на рівні окремого підприємства визначено систему економічної безпеки, яку зазвичай розглядають як цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів. Розглянуто ключові підходи для розробки інструментарію діагностики вивчення трансформацій системи економічної безпеки підприємства. Визначено маркери, які сигналізують про їх появу. До таких маркерів належать: зміст системи; узагальнені характеристики системи, що змінюються внаслідок трансформацій; характеристики функціонування системи економічної безпеки у контексті умов її діяльності; а також результати функціонування системи. Проаналізовано наукові та практичні підходи та визначено ключові інструменти для реалізації діагностики у межах різних напрямів вивчення трансформаційних процесів. Виокремлено напрями діагностики трансформацій системи економічної безпеки підприємства, які створюють підґрунтя для формування узагальненого алгоритму проведення такої діагностики. Запропоновано алгоритм діагностики трансформацій системи економічної безпеки підприємства, який має альтернативний характер і передбачає можливість як послідовного проходження всіх чотирьох визначених напрямів, так і вибіркової реалізації лише окремих із них — залежно від цілей та завдань конкретного дослідження.

Методи та підходи до оцінювання інноваційно–інвестиційного потенціалу підприємства

2025-10-11T16:37:52+00:00

В статті досліджено науково-методичні підходи до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Визначено, що оцінка інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства належить до складних економічних завдань, оскільки її результативність залежить від чіткого розуміння природи цього елементу загального потенціалу підприємства, правильного вибору методів оцінювання та точного визначення показників. Дослідження розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу набуває особливої актуальності та вимагає ґрунтовного аналізу факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Аналізуючи наукові підходи до структурування інноваційного потенціалу підприємства зроблено висновок про значну варіативність у визначенні його складових. У різних авторів відрізняються як назви, так і зміст структурних елементів, що ускладнює уніфікований підхід до оцінювання цього потенціалу. Виділено специфіку застосування підходів до оцінювання інноваційного і інвестиційного потенціалів окремо, враховуючи відмінності у їх змістовному наповненні та функціональному призначенні. Проаналізовані наукові підходи до оцінювання інноваційного та інвестиційного потенціалу підприємств свідчать про наявність спільних методів і показників, що дало змогу узагальнити та формалізувати єдиний підхід до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства. Розглянуто підходи, які не враховують ризики, пов’язані з інноваційно-інвестиційною діяльністю, що набуває особливої актуальності в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. У результаті проведеного дослідження визначено та систематизовано складові інноваційного потенціалу підприємства, які виділяють вітчизняні науковці, а також сформовано узагальнений перелік елементів інноваційно-інвестиційного потенціалу. За результатами аналізу сучасних наукових підходів проаналізовано сучасні наукові підходи до оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства.

Обґрунтовано напрямки вдосконалення теоретико-методичного підходу до оцінювання інноваційно-інвестиційного потенціалу в умовах постконфліктної трансформації. Запропоновано обов’язкове включення в систему оцінки таких елементів, як ресурси, можливості, здатності та ризики.

Постулати, закономірності та принципи зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства

2025-10-11T16:51:27+00:00

Розглянуто підходи до розуміння економічної безпеки підприємства, зокрема захисний, конкурентний, ресурсний, стійкісний, еволюційний, процесний, гармонізаційний та конвергентний. Надано розуміння економічної безпеки підприємства у межах кожного з таких підходів. Висвітлено поняття системи економічної безпеки підприємства та надано її розуміння. Показано, що наявні різні підходи до розуміння відповідної системи, зокрема її сприйняття як сукупності функцій, суб’єктів, об’єктів та методів; як сукупності заходів різного характеру; як сукупності суб’єктів й об’єктів економічної безпеки підприємства, правил, принципів та процедур; як комплексу взаємопов’язаних дій організаційно-економічного, правового, функціонального характеру. Окреслено наявні підходи до розуміння потенціалу у загальнонауковій його трактовці. Показано, що у економічній науці поняття потенціалу використовується стосовно різних об’єктів, у тому числі держави, галузі, регіону, міста, підприємства та окремих підсистем у складі підприємства. Запропоновано розуміння потенціалу системи економічної безпеки підприємства у вигляді наявних у підприємства можливостей, засобів та ресурсів, що можуть бути використані у системі економічної безпеки підприємства для його убезпечення від ризиків та загроз як у його внутрішньому, так і у зовнішньому середовищі, негативного впливу їхніх наслідків, подолання таких ризиків та загроз та обмеження їхнього негативного впливу. У складі принципових засад зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства розглянуто постулати, закономірності та принципи й показано призначення кожного з них. Розглянуто склад постулатів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Розглянуто склад та описано зміст закономірностей зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства. Запропоновано склад принципів зміцнення потенціалу системи економічної безпеки підприємства, зокрема виділено принципи законності, цілісності, цільового характеру, суб’єктності, планомірності, охоплення підприємства, непереривності, ритмічності, випереджального характеру, економічної доцільності, балансу централізації та децентралізації, достатності, надлишкового характеру, унікальності дій, адаптивності дій та замінності складників. Для кожного з таких принципів розкрито його зміст та показано негативні наслідки його недотримання.

Цифрова трансформація як інструмент забезпечення економічної безпеки регіонів України в умовах кризи

2025-10-11T17:01:30+00:00

У статті досліджено сучасні підходи до забезпечення економічної безпеки регіонів України в умовах кризових трансформацій, зокрема внаслідок повномасштабної війни, глобальних загроз і внутрішньої структурної нерівномірності. Актуальність теми обумовлена необхідністю переосмислення інституційних механізмів безпеки на регіональному рівні з урахуванням новітніх викликів, серед яких ключовими є збройна агресія, економічні шоки, демографічні диспропорції, зниження інвестиційної активності та критична залежність від зовнішньої підтримки.

У роботі обґрунтовано, що економічна безпека регіонів є похідною від загальнодержавної безпеки, однак вона повинна мати власну структуровану систему інструментів і суб’єктів реалізації. Окрему увагу приділено аналізу цифрової трансформації як важливого інструменту забезпечення стійкості в умовах кризи. Автори визначають цифровізацію не лише як технологічне оновлення, а як засіб організації управлінських, інформаційних, фінансових і соціальних функцій, що впливають на ефективність функціонування механізму забезпечення економічної безпеки регіону.

У межах емпіричного аналізу розкрито динаміку основних ризиків економічної безпеки на прикладі оцінок експертного середовища та офіційних інституцій. Наголошено на критичності таких чинників, як втрата трудового потенціалу, розриви виробничих ланцюгів, зниження доступу до фінансування та зростання частки проблемних кредитів. Водночас дослідження демонструє, що процес децентралізації, посилення інституцій регіонального розвитку, а також спроможність окремих громад до транскордонної співпраці і самоорганізації виступають компенсаторними механізмами протидії ризикам. Практичні приклади діяльності агенцій регіонального розвитку свідчать про наявність локальних точок стійкості, які потребують підтримки через цілеспрямовану цифрову політику, зростання автономності та координацію з державними і міжнародними структурами.

Зроблено висновок про необхідність розробки багаторівневої, законодавчо закріпленої стратегії забезпечення економічної безпеки регіонів України, що має базуватися на принципах резилієнтності, цифрової інтеграції, міжрегіональної солідарності та адаптивного управління. Розширення повноважень регіональних інституцій, модернізація цифрової інфраструктури, розвиток людського капіталу та реалізація принципів сталого розвитку є основними передумовами формування ефективної системи економічної безпеки в довгостроковій перспективі.

Забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств шляхом запровадження адаптивних систем управління ресурсами та витратами

2025-10-11T17:15:04+00:00

У статті розглянуто актуальні питання забезпечення стратегічного розвитку промислових підприємств України в умовах безпрецедентних економічних та геополітичних викликів, зумовлених воєнними діями, руйнуванням інфраструктури та ринковою нестабільністю, що вимагають докорінної перебудови управлінських підходів. Проаналізовано та узагальнено сучасні наукові погляди на сутність поняття «стратегічний розвиток», виокремлено ключові напрями наукової думки. На цій основі сформовано комплексне бачення стратегічного розвитку як цілісного, безперервного процесу якісних трансформацій, що ґрунтується на адаптивній стратегії та нерозривно пов'язаний з його гнучкістю й проактивною адаптивністю. Підкреслено ключову роль адаптивних систем управління ресурсами та витратами. Адаптивна система управління ресурсами визначена як механізм їх ефективного формування, розподілу й використання відповідно до стратегічних цілей та змін середовища. Адаптивна система управління витратами – як комплекс заходів для обґрунтованого планування, контролю й оптимізації витрат у процесі поточної та стратегічної діяльності. Продемонстровано, що їх адаптивність полягає у гнучкому реагуванні на динаміку середовища, спираючись на цифрові технології та аналітику даних для зважених рішень. Обґрунтовано, що ці системи роблять визначальний внесок у стратегічний розвиток підприємства: вони забезпечують фінансову підтримку стратегічних ініціатив та інновацій, підвищують якість стратегічного планування та обґрунтованість рішень, прискорюють вихід на нові ринки та запуск продуктів. Окрім того, сприяють формуванню унікальних організаційних компетенцій, досягненню стійких конкурентних переваг, підвищенню загальної стійкості й гнучкості підприємства та активному формуванню ним свого конкурентного майбутнього в динамічному середовищі. Підкреслено існування позитивного зворотного зв'язку між стратегічним розвитком та вдосконаленням адаптивних управлінських систем. Зазначено, що розробка дієвих методик та практичних інструментів їхнього впровадження, з урахуванням галузевої специфіки та завдань повоєнного відновлення, є перспективним напрямом подальших досліджень.

Прийняття рішень на основі даних на amazon: методологія оцінки потенціалу продукту та конкуренції

2025-10-11T17:31:28+00:00

Мета: розробити й підтвердити відтворювану, орієнтовану на дані методологію, яка допомагає малим і середнім продавцям Amazon оцінювати потенціал продукту та інтенсивність конкуренції до ухвалення рішень про запуск. Дизайн та методи дослідження: змішана методологічна система інтегрує (1) кількісну аналітику з MerchantWords, Helium 10, Keepa та Amazon SP‑API для вимірювання релевантності ключових слів, розміру ніші, історичних цінових трендів і розподілу доходів; (2) семантичне кластеризування на основі SBERT для виявлення недостатньо обслуговуваних «роїв» ключових слів; (3) розрахунок коефіцієнта Джині та Індексу швидкості відгуків для діагностики олігополістичних ринкових структур; а також (4) монте‑карлове моделювання витрат і прибутку, що перевіряє маржі за умов змінних зборів FBA та інфляції рекламних аукціонів. Якісні ручні перевірки виявляють патентні ризики, регуляторні бар’єри й шахрайські схеми з відгуками. Результати: методика відсіяла 94 % початкових ідей продуктів і стабільно виокремлювала ніші з показниками релевантності ключових слів 30 – 60 %, збалансованим розподілом доходів (Gini < 0,50) та прогнозною валовою маржею понад 30 %. Продукти, обрані за цією схемою, швидше піднімалися в органічному рейтингу й мали 70 % імовірність досягти беззбитковості протягом шести місяців, уникаючи типових провалів, як‑от олігополістичні пастки доходів і приховані витрати на відповідність. Наслідки / рекомендації: продавцям слід застосовувати багатошарові оцінки, які поєднують аналітику ключових слів із показниками структурної конкуренції та стохастичними фінансовими моделями; систематичне виключення перенасичених, малорентабельних або високоризикових категорій зберігає капітал і скорочує час до прибутковості. Майбутні інструменти мають автоматизувати оцінювання релевантності та моніторинг конкуренції в реальному часі, щоб зменшити ручне навантаження й ризик затримки даних. Внесок: Це дослідження ліквідує критичний розрив у вивченні торгівлі на Amazon, пропонуючи цілісний, доказовий цикл прийняття рішень, який поєднує стійкість попиту, конкурентну диференціацію, комплаєнс‑фільтри та фінансову життєздатність в єдину, практичну скорингову картку, адаптовану до потреб МСП. Перевірка картки у кількох товарних категоріях засвідчила стійкість методології до сезонних коливань попиту та змін алгоритмів. Її модульна архітектура також дозволяє безперешкодно інтегрувати нові джерела даних, забезпечуючи довгострокову адаптивність для продавців з обмеженими ресурсами.

Від SEO до AEO: як СhatGPT shopping трансформує маркетинг у 2025 році

2025-10-11T17:45:15+00:00

У статті досліджено трансформаційні процеси, що відбуваються в цифровому маркетингу під впливом генеративного штучного інтелекту, зокрема на прикладі функції покупок у ChatGPT. Авторка звертає увагу на фундаментальні зрушення в архітектурі пошуку: від лінійної видачі результатів до інтегрованих відповідей, які формують великі мовні моделі (LLM) безпосередньо у форматі природної мови. У роботі доводиться, що класичні інструменти SEO та контент-маркетингу втрачають ефективність у нових умовах, натомість виникає потреба у розробці нової стратегічної дисципліни — Answer Engine Optimization (AEO).

На основі аналізу логіки функціонування LLM, особливостей генеративного пошуку та поточної практики використання GPT-асистентів, запропоновано оновлене авторське визначення AEO як стратегічної оптимізації контенту, структури, репутації та даних бренду з метою забезпечення його присутності у відповідях, згенерованих великими мовними моделями (LLM) в результаті користувацького запиту. На відміну від класичного SEO, де вирішальну роль відіграє позиціонування в пошуковій видачі, AEO орієнтоване на забезпечення алгоритмічної присутності у відповідях мовної моделі — без можливості «купити» рекламне місце або обійти механізми генеративного відбору.

У статті систематизовано 10 ключових принципів AEO в контексті GPT-шопінгу та LLM-пошуку, які охоплюють як технічні аспекти (доступність для сканування, семантична розмітка, актуальність даних), так і поведінкові (репутаційна видимість, розмовна релевантність, багатомовна адаптація). Запропонована авторська модель AEO базується на глибокому аналізі змін у споживацькому шляху, зменшенні ролі класичних кліків, зростанні довіри до ШІ-рекомендацій та стисненні вирви продажів внаслідок діалогової взаємодії з ШI.

Практична цінність статті полягає у формуванні сучасного інструментарію для брендів, маркетологів, цифрових стратегів та розробників комерційного контенту. Окрему увагу приділено викликам і можливостям для малого та нішевого бізнесу, який отримує шанс на видимість без значних бюджетів за рахунок якості, релевантності та позитивного інформаційного сліду.

Отримані результати мають як теоретичне значення для подальших досліджень у сфері цифрового маркетингу, ШІ-комунікацій та поведінкової економіки, так і прикладне значення для брендів, що прагнуть адаптуватися до нової парадигми інформаційного споживання в умовах гібридного пошуку. Стаття також може слугувати базовим джерелом для академічних курсів з цифрових комунікацій, штучного інтелекту в маркетингу, UX-дизайну та стратегічного бренд-менеджменту.

Аналіз оборотності оборотних засобів в системі управління оборотним капіталом промислового підприємства

2025-10-09T18:07:51+00:00

Прискорення оборотності оборотних засобів, які складають значну частину капіталу промислових підприємств, має виключне значення для їх економіки. Для підвищення ефективності управління капіталом необхідно максимальне покращення використання як основного, так і оборотного капіталу промислових підприємств. Прискорення або уповільнення оборотності безпосередньо впливає на такі показники, як потреба в фінансових ресурсах, процент за банківський кредит, і відповідно на розмір розрахункової рентабельності. В той же час прибуток промислового підприємства за інших рівних умов залежить від тривалості кругообігу оборотних засобів. Для оцінки зміни оборотності оборотних засобів необхідно дослідити фактори, які впливають на прискорення (уповільнення) обороту. Показник оборотності оборотних засобів формується під впливом двох величин: суми обороту і середніх залишків за розглянутий період. Виявлення резервів покращення покаників, які впливають на швидкість обороту оборотних засобів, здійснено укрупнений розрахунок за факторами. Зроблена оцінка впливу на оборотність оборотних засобів випуску нової продукції, зміни витрат на одиницю продукції. При цьому окремо виділені фактори, на які підприємство вплинути не може. Аналіз оборотності за окремими елементами оборотних засобів дозволяє виявити ряд відхилень, які потребують ретельного розгляду. І чим детальніше буде групування оборотних засобів, тим більше конкретних даних можна буде отримати про те, як і за рахунок яких елементів виконується (або не виконується) завдання по вивільненню оборотних засобів. Зокрема, зроблена оцінка впливу змін оптових цін на реалізовану продукцію та зміни цін на матеріальні ресури, які придбаються підприємством для виробничого споживання. Підсумки аналізу звітних даних підприємства показують, що із досягнутого прискорення в сумі 12,5 дня 63,2 % (7,9 днів) попадає на показники, безпосередньо не пов’язні із діяльністю підприємства, і лише 36,8 % (4,6 дня) – фактори, які повязані із інтенсифікацією виробництва. Серед факторів основним є вплив заходів у сфері матеріально-технічного постачання – 1,8 дня. Запропонований підхід дозволить проводити більш глибокий аналіз оборотності оборотного капіталу з метоюю розробки управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності його використання.

Ключові слова: оборотний капітал, оборотність, середньорічні залишки оборотних засобів, реалізована продукція.

Вплив міжнародних стандартів фінансової звітності на облікову політику компаній у післякризовий період

2025-10-09T18:25:35+00:00

Метою дослідження є комплексне вивчення впливу міжнародних стандартів фінансової звітності на формування та трансформацію облікової політики українських компаній у післякризовий період, зокрема аналіз особливостей адаптації основних норм IFRS 9 і IFRS 17, виявлення системних розбіжностей у внутрішніх процедурах обліку та оцінювання їхнього впливу на прозорість звітності й фінансову стійкість підприємств. Здійснено загальний огляд нормативно-правового середовища в Україні, проведено багаторівневий Gap-аналіз інструментів класифікації фінансових активів за IFRS 9 і резервування за IFRS 17 із застосуванням матриці «фактичне – нормативне». Застосовано методи фінансового моделювання та стрес-тестування для визначення впливу виявлених невідповідностей на рентабельність, ліквідність і вартість капіталу. Здійснено порівняльний галузевий аналіз практичних кейсів у сферах енергетики, страхування та туризму на основі лонгітюдних даних. З’ясовано, що поетапна імплементація МСФЗ сприяла підвищенню прозорості й порівнянності звітності. Однак виявлено системні недоліки в переході на модель очікуваних кредитних збитків і застосуванні актуарних припущень за IFRS 17, що спричиняє затримки у визнанні резервів та заниження ризику. Поширена фрагментарність у розкритті чутливості оцінок знижує інформованість інвесторів та підриває довіру. В енергетичному секторі поглиблений перерахунок активів збільшив амортизаційні витрати, проте згодом оптимізація призвела до зниження вартості капіталу. Страхові компанії вдосконалили методи резервування й розширили сегментне розкриття, а представники туристичної галузі оперативно адаптували політики визнання доходу за ваучерами у відповідь на карантинні обмеження. Ці дані зумовили формулювання практичних рекомендацій та визначення векторів подальших досліджень.Результати роботи підтверджують необхідність посилення внутрішніх контрольних процедур, регулярного проведення Gap-аналізу з чіткою пріоритизацією усунення невідповідностей, модернізації ERP-інфраструктури та підвищення кваліфікації фінансових і актуарних фахівців. Перспективними напрямами подальших досліджень є лонгітюдна оцінка ефективності моделей очікуваних кредитних збитків у різних макроекономічних сценаріях і застосування цифрових технологій і штучного інтелекту для автоматизації оцінки ризиків та покращення якості розкриття інформації.

Стимулювання зайнятості населення сільських територій на основі біоекономічної моделі перероблення лікарських рослин

2025-10-09T18:38:47+00:00

У статті досліджується питання стимулювання зайнятості населення сільських територій України на основі впровадження біоекономічної моделі перероблення лікарських рослин. Порівняльна характеристика традиційної аграрної моделі та біоекономічного підходу дає змогу визначити якісні переваги біоекономіки як інструменту диверсифікації зайнятості, зменшення трудової міграції та формування нових ланок локальної економіки. Обґрунтовано, що біоекономіка забезпечує гнучкість у виробництві, орієнтованому на сталий розвиток, і сприяє збільшенню доданої вартості без значного залучення зовнішніх ресурсів.

Показані прикладні технології перероблення лікарських рослин, зокрема методи первинної та вторинної обробки, що дозволяють створювати конкурентоспроможну продукцію з високим ступенем локалізації.

Розроблено структуру ланцюга створення доданої вартості, який охоплює етапи вирощування, заготівлі, технологічної обробки, пакування та реалізації, і в якому залучення місцевого населення можливе на кожному рівні.

Проаналізовано соціально-економічний потенціал сектору, що включає формування нових робочих місць, розвиток жіночого підприємництва, підтримку молоді та зростання зайнятості у сфері малих виробництв.

Розглянуто ключові бар’єри (відсутність доступу до технологій, фінансових інструментів, сертифікації, ринків збуту) і можливості (підтримка з боку міжнародних партнерів, екологічний тренд, наявність сировинної бази) розвитку біоекономіки.

Визначено необхідні передумови для її ефективного функціонування в сільських громадах: кадровий потенціал, логістична інфраструктура, освітні ініціативи, механізми кооперації. Також окреслено інституційні механізми підтримки розвитку біоекономічної моделі, зокрема через програмне фінансування, податкові пільги, залучення дорадчих служб і розвиток освітніх платформ.

Таким чином, результати дослідження поглиблюють розуміння прикладних аспектів біоекономіки як чинника сталого розвитку, особливо в контексті подолання соціально-економічних викликів на рівні сільських громад.

Аналіз ефективності трудового потенціалу підприємств освітніх послуг для ІТ

2025-10-09T18:49:25+00:00

У статті досліджено ефективність використання трудового потенціалу підприємств освітніх послуг для ІТ-сфери в умовах трансформаційної економіки. Актуальність теми зумовлена потребою в адаптації систем управління персоналом до динамічних змін бізнес-середовища та зростаючих вимог до якості людського капіталу. Виокремлено складові трудового потенціалу, що охоплюють не лише професійні та освітні характеристики, а й психофізіологічні, соціально-мотиваційні, культурні й духовні аспекти.

Особливу увагу приділено концепції динамічних можливостей персоналу, які розглядаються як основа стратегічного розвитку підприємства, його конкурентоспроможності та стійкості. Визначено наукові підходи до оцінювання кадрового потенціалу та підкреслено відсутність у сучасних дослідженнях цілісної системи оцінки та структурної моделі динамічних можливостей.

Практичну частину статті присвячено аналізу ТОВ “СКІЛ АП” на основі показників продуктивності праці, середньомісячної заробітної плати та коефіцієнта випередження. Проведено аналіз показників продуктивності праці, середньомісячної заробітної плати та коефіцієнта випередження на прикладі ТОВ “СКІЛ АП” за 2019–2023 роки, що виявив диспропорції між темпами зростання заробітної плати та продуктивності. Прогноз на 2024 рік засвідчив тенденцію до зниження коефіцієнта випередження, що вказує на необхідність активізації кадрової політики. На основі прогнозних розрахунків зроблено висновок про тенденцію до зниження ефективності використання трудового потенціалу в майбутньому.

Запропоновано впровадження системного підходу до управління трудовим потенціалом, який базується на динамічному аналізі потреб у персоналі, розвитку внутрішніх і зовнішніх компетенцій та формуванні мотиваційного середовища. Це дозволить забезпечити сталий розвиток ІТ-підприємств у сфері освітніх послуг та посилити їхню конкурентоспроможність.

Зроблено висновок, що ефективне управління людськими ресурсами в ІТ-сфері є критичним чинником адаптації до змін і формування стійких позицій у національному економічному середовищі.

Прогноз небезпечних властивостей вугільних пластів як соціально-економічний ефект інвестицій в охорону праці

2025-10-09T19:02:10+00:00

У статті проведено аналіз стану вугільної галузі, обґрунтовано інноваційні напрямки розвитку із врахуванням міжнародного досвіду та використанням механізму інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку вугільних підприємств.

Аналіз аварій, які сталися за останні кілька десятиліть у шахтах вугледобувних країн, показує, що першопричиною їх виникнення, в загальному випадку, є спільний вплив факторів трьох блоків: геологічних процесів перетворення вихідної речовини в природних умовах, гірничо-геологічних умов залягання родовищ та технологічних параметрів експлуатації вугільного підприємства. Встановлено, що до найбільш важковстановлених відносяться фактори та їх кількісні значення, що визначають умови формування небезпечних властивостей шахтопластів у процесі геологічних перетворень. На основі проведеного аналітичного дослідження стану вугільної промисловості були визначені основні системні проблеми, які характерні для цієї галузі. Показано, що повномасштабне вторгнення російських військ на територію України суттєво вплинуло на роботу українських підприємств, що призвело до зниження темпів зростання ВВП у видобувних галузях. Виявлено, що одним із ключових показників ефективності інвестицій у покращення умов праці є їхній соціальний ефект, який за будь-яких умов вкладення коштів має бути позитивним. Витрати на реалізацію заходів із покращення умов праці у вугільних шахтах України зазвичай значно перевищують аналогічні витрати в інших промислових секторах. е зумовлено складними гірничо-геологічними умовами, високим рівнем техногенних ризиків, необхідністю застосування спеціалізованого обладнання для вентиляції, дегазації, пилопригнічення, а також забезпечення вибухо- та пожежобезпеки. Усе це потребує суттєвих фінансових ресурсів і технічного переоснащення. Саме тому інвестиції відіграють визначальну роль у відновленні та нарощуванні виробничих ресурсів, що, у свою чергу, сприяє забезпеченню сталого економічного зростання. Наголошено, що соціальний ефект від інвестицій сприяє підвищенню продуктивності праці, покращенню якості виробленої продукції, збереженню трудових ресурсів та іншим позитивним наслідкам.

Функціональна роль інтелектуального капіталу в інноваційній економіці

2025-10-09T19:12:29+00:00

У статті здійснено комплексне дослідження функціональної ролі інтелектуального капіталу в контексті формування та розвитку інноваційної економіки. Акцентовано увагу на зміні пріоритетів економічного зростання: від домінування матеріальних і фінансових ресурсів до визнання ключової ролі нематеріальних активів, серед яких інтелектуальний капітал посідає провідне місце. Показано, що сучасні економічні системи дедалі більше орієнтуються на знання, творчість, професійні компетенції, інституційну пам’ять та комунікативні зв’язки, що в сукупності формують основу інтелектуального потенціалу країни, регіону або підприємства. У межах дослідження уточнено зміст поняття «інтелектуальний капітал» та охарактеризовано його структурні компоненти: людський капітал (сукупність знань, умінь, навичок і досвіду працівників), структурний капітал (внутрішні системи, технології, бази знань, культура управління) та реляційний капітал (зовнішні зв’язки, партнерства, довіра споживачів і стейкхолдерів). Обґрунтовано, що взаємодія цих компонентів формує синергетичний ефект, який сприяє зростанню інноваційної активності, підвищенню ефективності управлінських рішень і забезпеченню сталого конкурентного розвитку. У статті проаналізовано особливості функціонування інтелектуального капіталу в умовах цифрової трансформації та глобалізаційних викликів. Виокремлено ключові проблеми, що стримують його ефективне використання в Україні, зокрема недосконалість інституційного середовища, слабкий зв’язок між наукою й бізнесом, низький рівень інвестицій в людський капітал. Запропоновано стратегічні підходи до підвищення ефективності управління інтелектуальним капіталом, які включають розвиток цифрових платформ, удосконалення системи освіти та стимулювання інноваційної культури.

Зроблено висновок, що інтелектуальний капітал є не лише джерелом інновацій, а й основою для формування нової парадигми економічного зростання. Перспективами подальших наукових досліджень визначено розробку прикладних механізмів оцінювання та інтеграції інтелектуального капіталу в управлінські практики на рівні підприємств, регіонів і національної економіки загалом.