Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Побудова інтегрованих систем управління: досягнення синергії та стійкості в сучасних організаціях

О.В. Стовпник — 2024-06-15

На сучасному конкурентному глобальному ринку прагнення до ефективності, стійкості та якості знаходиться на вістрі організаційного менеджменту. Впровадження міжнародних стандартів управління, таких як ISO 9001 для якості, ISO 14001 для екологічного менеджменту та ISO 45001 для охорони здоров'я та безпеки праці, набуло широкого розповсюдження в різних галузях. Однак ці системи часто впроваджуються окремо, що може призвести до неефективності та надлишку ресурсів. Інтегрована система менеджменту (ІСМ) пропонує стратегічне рішення, об'єднуючи ці розрізнені системи в єдину структуру, надаючи компаніям комплексний, цілісний підхід до управління.

У цьому дослідженні розглядається еволюція систем менеджменту та зростаюча потреба в інтеграції у відповідь на глобалізацію, посилення конкуренції та вимоги зацікавлених сторін. Поєднуючи принципи управління якістю, екологічної стійкості, соціальної відповідальності та охорони праці в єдину систему, компанії можуть впорядкувати свою діяльність, покращити розподіл ресурсів та підвищити загальну ефективність. Такий підхід дозволяє компаніям не тільки відповідати нормативним вимогам, але й досягти синергетичного ефекту, коли вся система працює краще, ніж сума її окремих частин.

Обговорюються дві основні моделі інтеграції систем менеджменту: адитивна модель та комплексна інтегрована модель. Адитивна модель передбачає поетапне включення додаткових систем в існуючу структуру, як правило, починаючи з ISO 9001 для управління якістю і поступово додаючи такі системи, як ISO 14001 та ISO 45001. Такий модульний підхід забезпечує гнучкість і його легше впроваджувати в організаціях з уже існуючими системами управління якістю. Однак, адитивна модель може іноді призводити до того, що системи працюють паралельно, а не є по-справжньому інтегрованими.

З іншого боку, комплексна інтегрована модель від самого початку розробляється як єдина система. Такий підхід гарантує, що всі компоненти взаємопов'язані і безперебійно працюють разом, мінімізуючи дублювання процесів і сприяючи кращому узгодженню організаційних цілей. Інтегрована модель сприяє більшій синергії та зменшує адміністративний тягар, пов'язаний з незалежним управлінням кількома системами.

У статті також підкреслюється важливість прийняття структурованого підходу до інтеграції на основі циклу Демінга PDCA (Plan-Do-Check-Act), який займає центральне місце в стандартах управління ISO. Цикл PDCA забезпечує основу для постійного вдосконалення, дозволяючи організаціям адаптувати і вдосконалювати свої системи управління з плином часу. Завдяки ефективному керівництву та залученню зацікавлених сторін організації можуть досягти не лише відповідності міжнародним стандартам, але й значного покращення операційної ефективності та довгострокової стійкості.

Переваги інтегрованих систем управління численні: вони зменшують дублювання, оптимізують використання ресурсів, покращують комунікацію та координацію між підрозділами. Крім того, IMS дозволяє організаціям більш ефективно реагувати на зовнішні виклики, такі як зміна законодавства, вимоги клієнтів та екологічні проблеми.

Наприкінці статті пропонується широке впровадження інтегрованих систем управління, підкреслюючи, що їхній успіх залежить як від структурної основи, так і від активного залучення керівництва та персоналу. Оскільки компанії продовжують стикатися зі складними, взаємопов'язаними викликами, інтеграція систем управління є важливою стратегією для підвищення конкурентоспроможності, сталого розвитку та довгострокової організаційної стійкості. Майбутнє організаційного успіху полягає в здатності гармонізувати різні управлінські підходи в єдину, ефективну систему, яка підтримує постійне вдосконалення та адаптивність у постійно мінливому глобальному середовищі.

Проблематика формування безпекоорієнтованого управління в організаціях

М.Р. Галгаш — 2024-06-15

Визначено, що в час військових конфліктів, економічних криз, природними катаклізмами, невизначених ризиків тощо проблематика пов’язана із безпекою організацій є найбільш актуальною. Показана актуальність дослідження предметної області з формування безпекоорієнтованого управління в організаціях. Обґрунтовано, що безпекоорієнтовані організації в нестабільних умовах є гарантами функціонування загальної національної економіки, а також гарантами економічної стабільності та фінансової стабільності. Визначено основні засади та проблематику формування безпекоорієнтованого управління в організаціях. Приведені різні моделі управління, виходячи з корпоративної культури як і окремих країн, так і певних підприємств. Визначено зв'язок між моделлю управління та формою власності підприємства.

Визначено напрями впровадження системи безпекоорієнтованого управління в організаціях та сферу виникнення конфліктів усередині організації, з точки зору різних підходів до системи управління. Ідентифіковано чинники, які впливають на безпекоорієнтованість управління, зокрема, різні підходи до інновацій в діяльності виконавців та підрозділів, різні погляди на критерій збільшення вартості підприємства, різний характер організаційної культури. Сформульовано робочі дослідницькі гіпотези щодо впливу ключових чинників на безпекоорієнтованість підприємства.

Обґрунтовано доцільність аналізу безпекоорієнтованості управління на основі концептуальних положень класичної, неокласичної, інституційної та неоінституційної економічних шкіл та відповідних теоретичних концептів. Показано, що всередині організацій можуть виникати протиріччя і конфлікти між менеджментом організації, які обумовлені різною природою відносин до середовища функціонування організації та раціонального співвідношення безпекової та ринкової складових розвитку підприємства. Запропоновано структурування суб’єктів управління організації та виділено їх три типи: з домінуванням орієнтації на зовнішнє середовище (СУДОЗС); з домінуванням орієнтації на внутрішнє середовище (СУДОВС); без домінуючої орієнтації (СУБДО).

Порівняльний аналіз становлення та розвитку криптовалют у світі: уроки для України

А.М. Дідик — 2024-06-15

Розглянуто поняття криптовалюти як цифровогоактиву, який здатен виконувати традиційні функціїфіатних грошей. Проведено монографічний аналізпроблемного поля дослідження використання крип-товалют в Україні. Показано, що відмітною особ-ливістю криптовалюти є відсутність центральногооргану влади, який би здійснював її емісію та регулю-вання обігу, на відміну від фіатних грошей. Показано,що це формує певні переваги у разі використаннякриптовалюти, але водночас породжує й специфічніризики. Розглянуто історію виникнення криптова-люти та її поширення у світі. Окреслено техно-логічні особливості криптовалюти та акцентованоувагу на технологічній складовій їхнього обігу. Роз-крито переваги та недоліки використання криптова-люти, які зумовлюють її поширення, можливість ви-користання замість традиційних фіатних грошей,але разом із тим є передумовою виникнення ризиків,які пов’язані з використанням криптовалюти субєк-тами господарювання та фізичними особами. Пока-зано принципові відмінності криптовалюти від тра-диційних фіатних валют. Представлено перевагикриптовалюти, які роблять її використання більшпривабливим, ніж використання традиційних фіат-них грошей. Надано опис наявних підходів щодоставлення до криптовалюти у різних країнах. Уточ-нено країни, в яких обіг криптовалюти стиму-люється та підтримується з боку держави, тавизначено країни із жорсткими обмежувальними за-ходами щодо обігу криптовалюти. Сформовано тригрупи країн за критерієм міри поширення криптова-люти та ефективності регулювання ринку крипто-валют: країни, в яких обіг криптовалют і пов’язанийз ними бізнес необхідною мірою регулюється законо-давством, країни, які тільки почали впроваджуватинормативне регулювання обігу криптовалюти та ве-дення криптовалютного бізнесу та країни, які незробили відповідних дій або тільки нещодавно почаливживати дії для нормативного регулювання обігукриптовалют. Надано склад кожної групи країн. По-казано світові підходи щодо сприйняття криптова-люти як ще однієї валюти поряд з фіатними гро-шима та як товару. Надано опис поширення крипто-валют в Україні та окреслено основні нормативніакти, які регулюють питання обігу криптовалют вУкраїні. Окреслено наслідки ухвалення певних норма-тивних актів щодо обігу криптовалют в Україні.

Аналіз та систематизація впливу ризиків на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства в умовах постконфліктної трансформації

Ю.А. Івченко — 2024-06-15

Ситуація в економіці України залишається складною, тому що в економічному середовищі не утворюються надійні передумови економічного зростання, продовжують зберігатися, поглиблюватися та загострюватися економічні і соціальні проблеми. Особливістю економіки країни на сьогодні виявлено яскраво виражений сировинний характер з слабко розвиненою обробною промисловістю. Визначено, що забезпечення якісних трансформаційних змін в економіці не можливе без послідовного накопичення капіталу підприємств на простій і на розширеній основі. Аналіз використання вітчизняними підприємствами інструментарію (традиційні інструменти і методи) для управління інноваційно-інвестиційною діяльністю визнано недосконалими, оскільки не він дозволяє своєчасно ідентифікувати і прогнозувати можливі ризики, точно оцінювати зниження інноваційно-інвестиційного потенціалу, економічної стійкості підприємств. Виявлено причинно-наслідкові зв’язки виникнення кризових явищ, які забезпечують реалізацію механізму антикризового управління в умовах трансформаційної економіки.

Для успішної інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства в умовах постконфліктної трансформації розглянуто можливість використання якісного аналізу та систематизації впливу ризиків. В роботі проаналізовано та систематизовано вплив ризиків на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства в умовах постконфліктної трансформації. Для досягненння поставленої мети всі види ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності було систематизовано за певними ознаками та зображено схематично. В статті проаналізовано інвестиційні ризики, інноваційні ризики, специфічні ризики, ризики підприємницької діяльності. Зазначено, що аналіз впливу ризиків сприяє подальшому розвитку теорії ризикології та впливу ризиків на інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства в умовах постконфліктної трансформації, що є необхідною для формалізації процесів управління ризиками на підприємствах. Зазначено, що в умовах воєнного конфлікту та постконфліктних трансформацій можуть виникати нові види ризиків.

Pоль інноваційної екосистеми як інструменту розвитку інноваційної діяльності

Д.В. Фоменко — 2024-06-15

Розвиток різних сфер промисловості є одним з пріоритетних завдань держави, вирішенням якої є підвищення якості і тривалості життя населення. Під інноваційної екосистемою, за думкою авторів статті, слід розуміти відкриту динамічну систему, що забезпечує колабораційні форми взаємодії акторів з урахуванням неієрархічних зв'язків, що склалися в рамках інституційної екосереди підприємств, регіонів, країн, діючих в напрямку стійкого випереджаючого інноваційного розвитку на базі сучасних технологічних концептів. Сучасні інноваційні екосистеми створюються і функціонують для подолання індивідуальних обмежень, максимізації використання ресурсів, розподілу ризиків і витрат для кращого досягнення загальних цілей. Такий підхід відрізняється від традиційних тим, що він враховує сучасний рівень розвитку економіки урахуванням процесів цифрових трансформацій всіх сфер діяльності і забезпечує комплексний підхід по формуванню інноваційної екосистеми.

В статті зроблено висновок, що промисловість в даний час розвивається як традиційна інноваційна система. Проведений аналіз різних поглядів і основних підходів до розуміння інноваційних екосистем дозволив виявити переваги екосистем в порівнянні з традиційними інноваційними системами і обґрунтувати необхідність розвивати промисловість як інноваційну екосистему. Більш детальне дослідження проводилося на матеріалах ринку різних видів техніки. Підтвердження цих висновків знайшли і при аналізі передумов формування інноваційної екосистеми за підсумками проведеного аналізу поточного стану ринку техніки. Можна виділити ряд системних проблем, характерних для всіх етапів виробництва та обігу різних виробів: обмеженість фінансових ресурсів виробників на розвиток (проведення розробок, збут і просування продукції); науково-технологічне відставання від рівня світових лідерів; складність комерціалізації розробок.

Дані проблеми комплексно впливають як на розвиток галузі в цілому, так і на її окремі продуктові сегменти. Усунення розглянутих обмежень дозволить створити сприятливі умови для розвитку ринку техніки та реалізації потенціалу.

Формування інноваційної екосистеми підприємництва в умовах цифрової економіки

С.В. Кириленко — 2024-06-15

Вступаючи в еру цифрових технологій, підприємства стикаються з новими викликами і можливостями. Сучасні інноваційні екосистеми повинні забезпечувати гнучкість, швидкість реакції на зміни ринку і здатність до швидкого впровадження нових технологій. Важливим аспектом є також створення сприятливого середовища для розвитку стартапів, підтримка інноваційних ініціатив і адаптація до нових форм бізнес-взаємодії. Зазначимо, що цифрова економіка, з її швидкими темпами змін і новими можливостями, відкриває перед підприємствами нові горизонти для впровадження інновацій, оптимізації бізнес-процесів і створення нових цінностей. Саме тому представлена робота є актуальною та розглядає основні особливості сучасної підприємницької екосистеми. Метою роботи є визначення основних складових процесу формування екосистеми підприємництва в умовах цифрової економіки, аналіз складових сучасної екосистеми підприємництва та можливі шляхи подальшого розвитку. Основними методами поточного дослідження стали: метод аналізу, порівняльний метод, метод спостереження, логічний метод, методи індукції та дедукції, метод синтезу, графічний та табличний методи для представлені схематично та структуровано основних елементів роботи. Формування інноваційної екосистеми в умовах цифрової економіки передбачає інтеграцію технологічних, організаційних і соціальних інновацій, які можуть трансформувати традиційні бізнес-моделі і створювати нові підходи до управління і розвитку підприємств. Цей процес вимагає тісної взаємодії між державними структурами, бізнесом, науковими і освітніми установами, а також активного залучення стартапів і підприємців до створення і реалізації інноваційних рішень. Таким чином, формування інноваційної екосистеми підприємництва в умовах цифрової економіки є складним і багатогранним процесом, що потребує комплексного підходу і активної співпраці між усіма учасниками економічного ланцюга. Вивчення і аналіз цих процесів допоможе не тільки зрозуміти сучасні тенденції, але й ефективно використовувати можливості, які відкриває цифрова економіка для підприємств і суспільства в цілому.

Деякі аспекти державної підтримки інноваційних процесів у регіоні

Ю.І. Клюс — 2024-06-15

Розвиток інноваційної діяльності суб'єктів господарювання є одним з основних завдань державної політики. Державні інструменти підтримки та розвитку інноваційної діяльності мають забезпечувати підтримку на всіх стадіях життєвого циклу інновацій, від генерації ідеї до успішної комерціалізації інноваційної продукції, причому максимального ефекту буде досягнуто тільки з урахуванням інтеграції всіх учасників інноваційного процесу - від науковців і підприємців-інноваторів до венчурних фондів та інноваційних підприємств. Інноваційна економіка, що ґрунтується на наукових знаннях та інтелектуальному потенціалі, здатна забезпечувати розширене відтворення наукомісткого валового продукту як регіону, так і країни в цілому.

Розвиток інноваційних процесів неможливий як без генерації нових ідей, знань, ініціації проектів на початкових стадіях циклу інновацій, так і без використання венчурних інвестицій на завершальних стадіях. Найскладніше це завдання вирішується в регіонах, зважаючи на істотні відмінності в їхньому соціально-економічному розвитку, рівні компетенцій наукових шкіл, галузевій специфіці, рівні концентрації промислового потенціалу, зокрема через недостатнє обґрунтування напрямів подальшого розвитку регіонів - інноваційних лідерів. Для підтримки підпроцесів, пов'язаних із ресурсним забезпеченням, органи влади регіону можуть, на основі використання бюджетних коштів, формувати інститути інноваційної інфраструктури, як-от: бізнес-інкубатори, бізнес-акселератори, посівні фонди, технопарки тощо; здійснювати фінансування різноманітних інноваційних проєктів; інвестувати кошти в розвиток людського й інтелектуального капіталу - в освіту, для підготовки персоналу з інноваційного менеджменту, проривних наукових технологій, у частині підготовки кадрів для вищої школи, в тому числі для підготовки кадрів для вищих навчальних закладів, в тому числі для вищих навчальних закладів, в галузі інноваційної освіти.

Водночас потрібна перспективна модель довгострокового інноваційного розвитку, що передбачає поступовий перехід від державних до ринкових інструментів розвитку та підтримки інноваційної діяльності, включно з інноваційною інфраструктурою, яка функціонує на ринкових умовах.

Високотехнологічний розвиток міст: цифровий та фінансовий аспекти

І.А. Крисоватий — 2024-06-15

В представленій роботі акцентовано увагу на те, що усучасному світі високих технологій розвиток міст набуває нових форм і вимірів, які визначаються цифровими та фінансовими аспектами. Тренди цифровізації і технологічних інновацій трансформують не лише способи взаємодії мешканців з міською інфраструктурою, але і саму структуру економічної діяльності міст.

Високотехнологічний розвиток міст, що часто позначається терміном "розумні міста" (smartcities), включає інтеграцію сучасних інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ) у міське управління, що дозволяє покращити якість життя, підвищити ефективність використання ресурсів та зменшити екологічний вплив. Цифрові технології, такі як Інтернет речей (IoT), великі дані (BigData), штучний інтелект (AI) і системи розумного управління трафіком, є ключовими елементами цієї трансформації, забезпечуючи інтегроване управління міською інфраструктурою і надання послуг.

Однак цифровізація міст не може відбуватися без належного фінансового забезпечення. Розвиток інфраструктури і впровадження нових технологій потребують значних інвестицій, які можуть включати державне фінансування, приватні інвестиції, партнерства між державними та комерційними структурами, а також інноваційні фінансові інструменти. Ефективне управління фінансами в цьому контексті стає критично важливим для забезпечення стабільного і сталого розвитку міст. Метою представленої роботи є визначення особливостей впливу фінансування та цифровізації на високотехнологічний розвиток міст. У цьому контексті дослідження цифрових і фінансових аспектів високотехнологічного розвитку міст є надзвичайно важливим для розуміння, як новітні технології і фінансові механізми можуть взаємодіяти для створення ефективних і стійких міських середовищ. Це дозволяє не лише покращити управлінські процеси і підвищити якість життя міських жителів, але й знайти нові шляхи для економічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності міст у глобальному масштабі.

Аналіз цифрових та фінансових аспектів високотехнологічного розвитку міст дозволяє виявити ключові фактори, що визначають успіх реалізації інноваційних проектів, а також розробити стратегії, які допоможуть максимально ефективно використовувати доступні ресурси та забезпечити довгостроковий позитивний вплив на міське середовище.

Потенціал університетів у підтримці впровадження циркулярної економіки в післявоєнному відновленні України

О.В. Ольшанський — 2024-06-15

Війна в Україні спричинила значні екологічні проблеми, такі як забруднення ґрунту та водойм, знищення природних середовищ існування флори та фауни, руйнування агроекосистем. Ці проблеми потребують комплексного підходу для їх вирішення, і циркулярна економіка пропонує ефективні методи для зменшення відходів, економії ресурсів, відновлення екосистем та розвитку сталого способу життя.

Останні дослідження у сфері циркулярної економіки підтверджують її значний потенціал як інноваційного підходу до сталого розвитку. Основна увага в наукових публікаціях приділяється економічним, екологічним, інноваційним, соціальним вигодам циркулярної економіки, що дозволяє підвищити ефективність використання ресурсів і зменшити витрати.

Однак, попри значні переваги, впровадження циркулярної економіки стикається з рядом викликів, таких як технологічні обмеження, недостатня інфраструктура для перероблення і висока вартість переходу від лінійної до циркулярної моделі.

В роботі розглянуті основні екологічні наслідки війни в Україні, включаючи забруднення ґрунту та водойм, знищення природних середовищ існування та руйнування агроекосистем. Для подолання цих викликів необхідно активне залучення різних секторів суспільства, включаючи освітні інституції, бізнес і державні органи.

Окрему увагу приділено потенціалу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля у впровадженні циркулярної економіки. Університет здійснює дослідження, освіту та підготовку кадрів, інформаційно-просвітницьку діяльність, співпрацює з урядовими організаціями, міжнародними партнерами, бізнесом та громадами для впровадження принципів циркулярної економіки.

Показано, що СНУ ім. В. Даля може стати провідним регіональним центром досліджень у галузі циркулярної економіки, розробляючи нові технології та методики для перероблення відходів, біоремедіації, очищення води та відновлення ґрунтів

В роботі запропоновано напрями розвитку потенціалу СНУ ім. В. Даля у підтримці впровадження циркулярної економіки в післявоєнному відновленні України. Завдяки інтеграції досліджень, освіти, підвищення кваліфікації, інформаційно-просвітницької діяльності та співпраці з різними зацікавленими сторонами, університет може стати потужним рушієм змін, спрямованих на сталий розвиток та відновлення країни.

Розвиток українських підприємств із використанням нейромереж

K.А. Погорелова — 2024-06-15

Стаття розкриває особливості використання нейромереж для розвитку українських підприємств. Розглянуто теоретичні основи нейромереж, їхню історію, типи та приклади застосування у різних галузях. Особливу увагу приділено аналізу факторів розвитку підприємства, таких як технологічні інновації, економічні умови, організаційні зміни, рівень конкуренції та ринкові умови. Показано, що технологічний прогрес є ключовим чинником розвитку підприємств у сучасному світі. Досліджено сучасний стан розвитку українських підприємств у контексті адаптації до нових економічних умов, зокрема під час війни. Війна в Україні значно впливає на економіку, включаючи бізнес-сектор. Внутрішні виклики включають політичну нестабільність, економічні реформи, брак кадрів через мобілізацію, відключення електроенергії та необхідність модернізації виробничих потужностей. Зовнішні фактори включають глобальну конкуренцію, вплив міжнародних ринків та економічні санкції. Попри складні умови, українські підприємства мають можливості для зростання завдяки впровадженню новітніх технологій, таких як нейромережі. Проаналізовано основні виклики та можливості сучасності для українського бізнесу, та запропоновано напрями використання нейромереж для розвитку підприємства в розрізі кожного фактору розвитку підприємства з урахуванням особливостей функціонування бізнесу в Україні. Наведено конкретні приклади успішного впровадження нейромереж у банківському секторі (ПриватБанк), ІТ-компаніях (SoftServe) та агропромисловому комплексі (МХП). Проведено аналіз переваг та недоліків використання нейромереж, таких як підвищення ефективності, точність прогнозування, персоналізація послуг, зниження ризиків, а також викликів, пов’язаних з високими витратами, складністю інтеграції, браком кваліфікованих кадрів та залежністю від якості даних. Розглянуто перспективи розвитку підприємств з використанням нейромереж: підвищення продуктивності, якості продукції та послуг, ефективне управління ресурсами, зниження ризиків, інноваційний розвиток, адаптація до ринкових змін та підтримка стійкості. Доведено, що використання нейромереж має значний потенціал для трансформації підприємств, роблячи їх ефективнішими, гнучкими та інноваційними.

Стимулювання інноваційної діяльності підприємства: фінансовий, логістичний та цифровий аспекти

О.В. Птащенко — 2024-06-15

В представленій роботі акцентовано увагу на тому що у сучасному бізнес-середовищі інноваційна діяльність є основою для досягнення конкурентних переваг і забезпечення сталого розвитку підприємств. В умовах швидко змінюваного ринкового середовища і технологічних революцій, підприємства повинні постійно адаптуватися і вдосконалювати свої продукти, послуги та бізнес-процеси. Стимулювання інноваційної діяльності є критично важливим фактором, який впливає на здатність компаній залишатися на передовій лінії розвитку і забезпечувати високі результати. Метою представленої роботи є визначення основних стимулів інноваційної діяльності підприємства, а також аналіз фінансового логістичного та цифрового аспектів впливу на інноваційну діяльність сучасного підприємства. Основними методами представленої роботи є: методи аналізу та синтезу, логічний метод, метод узагальнення, метод систематизації, табличний метод, графічний метод, методи індукції та дедукції. Представлені методи дозволяють обґрунтовано провести аналіз представленої проблематики та визначити основні завдання поточного дослідження. Так основні аспекти впливу на стимулювання інноваційної діяльності підприємства представлені як: фінансовий, цифровий та логістичний. Фінансовий аспект інноваційної діяльності передбачає забезпечення достатніх ресурсів для реалізації нових ідей і проектів. Інвестиції в інновації часто вимагають значних витрат, тому ефективне фінансування стає ключовим чинником успіху. Це може включати не лише власні ресурси компанії, але й залучення зовнішнього капіталу через венчурний капітал, гранти або кредитування. Логістичний аспект охоплює управління ресурсами і процесами, необхідними для впровадження інновацій. Це включає організацію виробництва, постачання матеріалів, управління ланцюгами постачання та оптимізацію внутрішніх процесів. Ефективна логістика забезпечує безперебійний потік ресурсів і знижує витрати, що є важливим для швидкого і успішного виведення нових продуктів на ринок. Цифровий аспект стимулювання інновацій охоплює використання сучасних технологій і цифрових інструментів для підтримки і розвитку інноваційних процесів. Це включає впровадження цифрових платформ, аналітики даних, штучного інтелекту та інших технологій, що дозволяють не лише автоматизувати бізнес-процеси, але й створювати нові продукти та послуги, які відповідають потребам ринку. Таким чином, стимулювання інноваційної діяльності підприємства вимагає комплексного підходу, що охоплює фінансові, логістичні та цифрові аспекти. Збалансоване управління цими компонентами дозволяє підприємствам ефективно реалізовувати свої інноваційні стратегії, забезпечувати конкурентоспроможність і досягати успіху в умовах сучасного ринку.

Оптимізація атомної енергії в Україні на засадах екомаркетингу

Л.А. Щаслива — 2024-06-15

Для ухвалення ефективних управлінських рішень щодоуспішного реформування енергетичного сектору та оптимізації атомної енергії в Україні у відповідність зі щорічним зростанням обсягів відновлювальних джерел енергії необхідно здійснювати всебічний моніторинг, діагностику та оцінку розвитку енергетичного ринку. Метою статті є аналіз тенденцій розвитку підприємств енергетичної галузі і оптимізація атомної енергії в Україні на засадах екомаркетингу для підвищення безпеки у майбутньому. Для досягнення поставленої мети проаналізовано ринок електроенергії України, його тенденції та перспективи розвитку. Проведено дослідження ТОП-20 країн, що найбільше виробляють електроенергію в Європі. В статті проаналізовано стан ядерної енергетики в Україні та світі. Здійснено стратегічний аналіз атомної енергії та її оптимізації в Україні на засадах екомаркетингу. Зазначено, що бізнес в елетроенергетиці прогнозуючі свою діяльність і розробляючі програму свого перспективного розвитку повинен вивчати досвід конкурентів та попит на електроенергію загалом і за окремими сегментами ринку. Запропоновано орієнтуватися на споживача — розуміти дійсні та майбутні їх потреби, намагатися перевершити їхні очікування. Адже важливо розробити і вибрати правильну маркетингову стратегію, виявити, сформувати і задовольнити потреби споживачів. Соціальна відповідальність стає ключовим чинником налагодження дієвого діалогу між бізнесом, урядом та суспільством. Прагнення інтегруватись у європейські і світові економічні структури вимагає засвоєння нових правил поведінки в умовах нестабільного середовища. Наразі необхідно впроваджувати найновіші технології і мати найнижчі ціни та найвищі орієнтири стосовно найвимогливішого споживача. Дотримання принципів соціальної відповідальності дозволять підприємствам зайняти лідируючі позиції. Зроблено висновок про те, що енергетична стратегія України і нова економічна модель до 2050 р. передбачає відновлення енергетичної генерації. Підвищення якості життя — основа державної політики розвинених країн. Автором вперше оптимізовано обсяги атомної енергії в Україні на рівні 10,3% до 2050 р. згідно Енергетичної стратегії України та відновлювальних джерел енергії, які надшвидко розвиваються.