Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля

Iнституційно-організаційний механізм забезпечення економічної безпеки підприємства

Є.А. Івченко, Ю.А. Івченко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено теоретичні засади забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах зростання зовнішніх і внутрішніх ризиків господарської діяльності. Обґрунтовано необхідність формування інституційно-організаційного механізму забезпечення економічної безпеки підприємства, що поєднує інституційні норми, управлінські інструменти та організаційні процедури. Визначено, що в сучасних умовах особливого значення набуває формування ефективної системи економічної безпеки підприємства, здатної забезпечити своєчасне виявлення та нейтралізацію ризиків господарської діяльності. Забезпечення економічної безпеки підприємства запропоновано розглядати як результат взаємодії інституційних умов функціонування економіки та організаційних механізмів управління підприємством. Такий підхід дозволив сформувати інституційно-організаційний механізм забезпечення економічної безпеки підприємства, який поєднує зовнішні регуляторні фактори економічного середовища з внутрішніми управлінськими інструментами забезпечення стійкого функціонування суб’єкта господарювання. Визначено, що економічна безпека підприємства формується під впливом комплексу інституційних факторів, які визначають загальні умови функціонування суб’єктів господарювання. Узагальнено основні інституційні фактори впливу на економічну безпеку підприємства. На основі аналізу інституційних факторів розглянуто внутрішні управлінські механізми, за допомогою яких підприємство може реагувати на зовнішні загрози та формувати власну систему економічної безпеки. Запропоновано основні організаційні інструменти забезпечення економічної безпеки підприємства. Сформовано інституційно-організаційний механізм забезпечення економічної безпеки підприємства, який відображає процес формування інституційно-організаційного механізму забезпечення економічної безпеки підприємства та демонструє логічну послідовність взаємодії його основних елементів. Запропоновано структуру інституційно-організаційного механізму забезпечення економічної безпеки підприємства. Структурна логіка функціонування інституційно-організаційного механізму забезпечення економічної безпеки підприємства та демонструє взаємозв’язок між зовнішнім інституційним середовищем, внутрішньою системою управління підприємства та результатами реалізації управлінських рішень у сфері безпеки.

Вплив сучасних цифрових та інноваційних інструментів на ефективність стратегічного фінансового менеджменту компанії

Л.М. Христенко, С.А. Гречишкін — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті розглянуто сутність, еволюцію та сучасний зміст стратегічного фінансового менеджменту в умовах цифрової економіки. Досліджено вплив сучасних цифрових та інноваційних інструментів на ефективність стратегічного фінансового менеджменту компанії.

Проаналізовано теоретико-методологічні основи стратегічного фінансового менеджменту, систематизовано його основні етапи та функціональні елементи. Особливу увагу приділено класифікації та характеристиці інноваційних інструментів (Agile-фінанси, Beyond Budgeting, Shared Value Creation, ERM 4.0, EVA 2.0, Balanced Scorecard 2.0, impact investing тощо), а також цифрових інструментів (штучний інтелект, машинне навчання, Big Data, Blockchain, RPA, хмарні технології, RegTech, Open Banking).

Розкрито синергетичну взаємодію цифрової та інноваційної трансформацій у розрізі функціональних елементів і етапів стратегічного фінансового менеджменту. Показано, що саме ця синергія забезпечує перехід від реактивного контролю до проактивного та прескриптивного управління, від фрагментарного до комплексного інтегрованого підходу, від статичного до динамічного ресурсного забезпечення, а також від захисту вартості до її активного створення з урахуванням ESG-факторів.

Визначено основні виклики та ризики впровадження цифрових та інноваційних інструментів: кіберзагрози та ризики інформаційної безпеки, високі фінансові та організаційні витрати на трансформацію, кадровий дефіцит і культурний опір, технічну складність інтеграції з legacy-системами, регуляторні, етичні та правові ризики, а також ризик надмірної технологічної залежності.

Доведено, що синергетична взаємодія цифрових та інноваційних інструментів кардинально підвищує ефективність стратегічного фінансового менеджменту, сприяє зниженню середньозваженої вартості капіталу, підвищенню точності фінансових прогнозів, посиленню стійкості до ризиків, прискоренню процесу прийняття стратегічних рішень та формуванню стійких конкурентних переваг компанії в умовах цифрової економіки.

Отримані результати підтверджують, що в сучасних умовах саме системна інтеграція цифрових та інноваційних інструментів стає вирішальним чинником підвищення ефективності стратегічного фінансового менеджменту і забезпечення довгострокової конкурентоспроможності компаній.

Проблема переходу від ресурсозалежної економіки до інноваційної моделі сталого розвитку

Д.С. Алєксєєнко, В.В. Сивочка — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено проблему переходу від ресурсозалежної економіки до інноваційної моделі сталого розвитку в умовах сучасних глобальних трансформацій, цифровізації економічних процесів та посилення екологічних і соціально-економічних викликів. Обґрунтовано, що традиційна ресурсна модель господарювання, яка базується переважно на використанні природних ресурсів та сировинній спеціалізації економіки, поступово втрачає свою ефективність через високу залежність від коливань світових ринків, нестабільність зовнішньоекономічної кон’юнктури, низький рівень технологічної модернізації та недостатній розвиток інноваційної діяльності. Визначено, що ресурсозалежна економіка характеризується значною енергоємністю виробництва, обмеженим розвитком високотехнологічних галузей, низьким рівнем диверсифікації економіки та підвищеними ризиками для економічної безпеки держави.

У роботі досліджено сутність інноваційної моделі сталого розвитку та визначено її ключові характеристики. Встановлено, що інноваційна модель розвитку ґрунтується на використанні інтелектуального капіталу, цифрових технологій, розвитку науки, освіти та інноваційної інфраструктури. Обґрунтовано, що важливу роль у процесі економічної трансформації відіграють цифровізація, автоматизація виробництва, розвиток штучного інтелекту, великих даних та сучасних інформаційних технологій. Доведено, що впровадження інновацій сприяє підвищенню конкурентоспроможності економіки, ефективності використання ресурсів, адаптивності підприємств до кризових змін та забезпеченню довгострокової економічної стійкості.

Особливу увагу приділено проблемам трансформації економіки України в умовах воєнних викликів та необхідності повоєнного відновлення. Визначено, що формування інноваційної моделі сталого розвитку для України потребує модернізації промисловості, підтримки високотехнологічних галузей, розвитку людського капіталу, стимулювання інноваційного підприємництва та інтеграції у глобальний інноваційний простір. Встановлено, що важливими напрямами забезпечення економічної трансформації є розвиток інноваційної інфраструктури, удосконалення державної політики у сфері науки та інновацій, підтримка цифрової економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища та впровадження принципів ESG-орієнтованого управління.

У результаті дослідження зроблено висновок, що перехід від ресурсозалежної економіки до інноваційної моделі сталого розвитку є необхідною умовою забезпечення економічної безпеки, підвищення конкурентоспроможності та формування довгострокової стійкості національної економіки в умовах глобальних трансформацій.

DUE DILIGENCE у системі забезпечення економічної безпеки та сталого розвитку підприємств

Я.І. Бєлоусов, С.В. Кузьменко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти використання Due Diligence у системі забезпечення економічної безпеки та сталого розвитку підприємств в умовах сучасних трансформаційних змін економічного середовища. Обґрунтовано, що в умовах зростання рівня невизначеності, посилення конкурентного тиску, нестабільності ринків, цифровізації бізнес-процесів, ресурсних обмежень та підвищення вимог до прозорості управління підприємства потребують впровадження комплексних управлінських інструментів, здатних забезпечувати одночасно захист від загроз і формування передумов довгострокового розвитку. Встановлено, що Due Diligence доцільно розглядати не лише як процедуру перевірки підприємства перед укладанням інвестиційних, корпоративних чи партнерських угод, а як багатофункціональний елемент сучасної системи менеджменту. У роботі узагальнено наукові підходи до трактування сутності Due Diligence та визначено його місце у системі стратегічного управління підприємством. Доведено, що використання Due Diligence сприяє своєчасному виявленню фінансових, юридичних, кадрових, операційних, репутаційних та екологічних ризиків, зниженню інформаційної асиметрії, підвищенню обґрунтованості управлінських рішень та зміцненню загального рівня економічної безпеки підприємства. Визначено, що Due Diligence забезпечує перехід від реактивної моделі реагування на загрози до превентивного ризик-орієнтованого управління. Окрему увагу приділено ролі Due Diligence у досягненні цілей сталого розвитку підприємств. Обґрунтовано значення інтеграції ESG-підходу в процедури комплексної перевірки, що передбачає оцінювання екологічних, соціальних та управлінських параметрів діяльності підприємства. Встановлено, що застосування Due Diligence сприяє підвищенню інвестиційної привабливості, зміцненню ділової репутації, покращенню ресурсоефективності, розвитку корпоративної відповідальності та довгостроковій стійкості бізнес-моделі підприємства.

Запропоновано практичний механізм інтеграції Due Diligence у систему управління підприємством, який включає етапи ідентифікації ключових ризиків, формування інформаційної бази, проведення комплексного аналізу, підготовки управлінських рішень та моніторингу результатів. Доведено, що впровадження такого підходу дозволяє підвищити адаптивність підприємств до кризових явищ, посилити конкурентні позиції та забезпечити збалансований розвиток у довгостроковій перспективі.

Аналіз теоретичних передумов розвитку територіальних громад: теорії регіонального розвитку

Я.Ю. Білоус, В.А. Василенко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті здійснено теоретичний аналіз передумов розвитку територіальних громад крізь призму еволюції теорій регіонального розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю системного узагальнення фундаментальних положень, які можуть бути використані при формуванні організаційно-економічних механізмів управління на локальному рівні в умовах децентралізації в Україні. Проаналізовано широкий спектр теоретичних концепцій, починаючи від класичних теорій розміщення виробництва (штандорти І. Тюнена, В. Лаунхардта, А. Вебера, теорія центральних місць В. Кристаллера, просторова організація А. Льоша) та теорій міжрегіональної торгівлі й регіональної спеціалізації (абсолютних та порівняльних переваг А. Сміта і Д. Рікардо, теорія Хекшера — Оліна) до нових теорій розміщення діяльності та просторової організації економіки (дифузія інновацій Т. Хегерстанда, регіональний життєвий цикл А. Скотта, М. Столпера і Р. Волкера, полюси росту Ф. Перру, територіально-виробничі комплекси М. Бандмана), а також новітніх теорій (потенціалів К. Гауса, кластеризації М. Портера, дестинації Н. Лейпера, сталого розвитку Ґ. Дейлі). Особливу увагу приділено сучасним концепціям, що визначають напрями регіональної політики на поточному етапі: теорії саморозвитку (ендогенного розвитку) регіонів, концепції економіки знань, регіональних інноваційних систем, стимулювання регіональної конкурентоспроможності, кластерного розвитку та сталого розвитку. У результаті дослідження обґрунтовано, що розвиток територіальних громад має подвійну природу: з одного боку, він тісно пов'язаний з організаційними питаннями місцевого самоврядування, а з іншого — залежить від ресурсного потенціалу та ефективності його використання, що відносить проблематику до сфери економічних досліджень. Акцентовано, що досягнення високих соціально-економічних показників значною мірою визначається якістю управління, а не лише обсягом наявних ресурсів, що актуалізує врахування теоретичних напрацювань при розробці стратегій локального розвитку. Стаття становить інтерес для науковців, практиків місцевого самоврядування та фахівців з регіональної політики, оскільки пропонує систематизований огляд теоретичних підходів, які можуть бути використані як методологічна основа для обґрунтування управлінських рішень на рівні територіальних громад.

Aналіз структурно-логічної сутності поняття «фінансовий потенціал підприємства»

Т.О. Бруско, С.В. Галат — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

В сучасних умовах нестабільності бізнес-середовища та посилення конкуренції на національному і міжнародних ринках особливого значення набуває ефективне управління ресурсами підприємств та забезпечення їх стійкого розвитку. Однією зі складових, що визначає можливості функціонування та зростання підприємств є їх фінансовий потенціал.

Фінансовий потенціал підприємства є необхідною умовою його ефективного функціонування. Відсутність чіткої структуризації фінансового потенціалу ускладнює процедури його оцінювання й удосконалення в практичній діяльності підприємств. У сучасній економічній літературі відсутній єдиний підхід до трактування поняття «фінансовий потенціал підприємства», що і окреслює актуальність дослідження.

Уточнення сутності фінансового потенціалу підприємства необхідне для формування єдиного наукового підходу, підвищення якості фінансового аналізу та забезпечення ефективного управління підприємством.

Метою статті є здійснення комплексного аналізу структурно-логічної сутності поняття «фінансовий потенціал підприємства» та поглиблення його визначення.

У статті проаналізовано існуючі трактування поняття «фінансовий потенціал підприємства», виявлено їх характерні риси і сформульоване уточнене визначення поняття «фінансовий потенціал підприємства».

Під фінансовим потенціалом підприємства запропоновано розуміти таку цілісність фінансової системи підприємства, що включає сукупність фінансових ресурсів, фінансових можливостей і організаційно-структурних здатностей та забезпечує стійкий довгостроковий розвиток суб’єкта господарювання. Таке визначення, крім традиційних ознак фінансового потенціалу (можливості і ресурси), включає ще й організаційний компонент, який дозволяє враховувати особливості організаційної структури управління фінансами на підприємстві. Від цього компоненту суттєво залежить рівень ефективності таких бізнес-процесів як: узгодженість фінансових потоків і керованість всіх ланок діяльності; реалізація базових управлінських функцій; закріплення відповідальностей, забезпечення фінансової дисципліни і контролю; забезпечення ефективного управління грошовими потоками; забезпечення оперативності й гнучкості фінансових рішень.

Запропоноване визначення дозволяє уточнити сутність фінансового потенціалу підприємства та глибше його розуміти.

Глибоке розуміння сутності фінансового потенціалу підприємства дозволяє об’єктивно здійснювати економічний аналіз діяльності підприємства, обґрунтовано оцінювати можливості, точніше визначати фінансовий стан та ефективно управляти його розвитком в контексті необхідності адаптації до сучасних умов господарювання.

Отримані результати дозволяють сформувати підґрунтя для подальших досліджень фінансового потенціалу підприємства та його практичного застосування в системі управління.

Уточнення сутності поняття «потенціал підприємства»

А.О. Гура, А.О. Гетьманчук — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

Враховуючи проблеми нестачі ресурсів, що загострились під час війни України з рф, чисельну альтернативність можливостей діяльності на різних ринках, варіантність використання різних ресурсів, їх компенсації, більш ефективного застосування, а також взаємозалежінсть і взаємозамінність структурних складових діяльності та розвитку підприємства, актуальним є глибинне дослідження сутнісних характеристик і особливостей потенціалу підприємства, як фундаментальної основи його існування.

Природу та особливості різних видів потенціалу підприємства досліджували чисельні вітчизняні й закордонні науковці. Вони відзначають, що наразі потрібно продовжувати глибинні дослідження сутнісних характеристик і особливостей потенціалу підприємства, як фундаментальної основи його існування. Відсутність однозначного трактування поняття «потенціал підприємства» та швидкоплинні зміни бізнес-середовища, що чинять суттєвий вплив на діяльність підприємств та їх структуру, обґрунтовують актуальність наукового дослідження, присвяченого потенціалу підприємства.

Метою статті є узагальнення характерних ознак та поглиблення сутності поняття «потенціал підприємства». Для досягнення мети дослідження сформульовано комплекс завдань: проаналізувати визначення поняття «потенціал підприємства», сформульовані науковцями; визначити основні складові потенціалу підприємства; поглибити визначення поняття «потенціал підприємства». Методи дослідження: контекст-аналіз, логічний аналіз, структурний аналіз, узагальнення.

У статті досліджено сутність та характерні особливості поняття «потенціал підприємства».

Це поняття є складним і багатогранним, тому різні науковці трактують його по-різному: як сукупність ресурсів, можливостей, здібностей або резервів підприємства.

Набуло подальшого розвитку поняття «потенціалу підприємства», під яким запропоновано розуміти системну сукупність ресурсів, засобів, інструментарію, досвіду, умінь, спроможностей, здатностей і можливостей для відтворення, нарощення і безперервного функціонування підприємства. Таке розуміння сутності потенціалу підприємства надає можливість включати до подальшого розгляду і аналізу потенціалу такі особливості як: досвід, уміння і здатність, а також інструментарій, що не були зазначені у визначеннях вітчизняних науковців, але відіграють значну роль у процесах забезпечення і розбудови діяльності підприємств.

Уточнення сутності потенціалу підприємства необхідне для глибшого розуміння можливостей підприємства, визначення структури потенціалу підприємства, рівня його конкурентоспроможності, об’єктивної оцінки перспектив стратегічного розвитку, та ефективного управління його розвитком. Воно дозволяє формувати єдиний науковий підхід, уникати неоднозначностей у теорії та практиці управління підприємством, а також забезпечує правильне використання термінології.

Отримані висновки можуть бути покладені в основу подальших наукових досліджень щодо визначення критеріїв оцінювання потенціалу підприємств.

Cтимулювання інтенсифікації інноваційного розвитку підприємств

Т.В. Калінеску, О.О. Зеленко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

Стимулювання та інтенсифікація інноваційного розвитку є провідними факторами підвищення конкурентоспроможності економіки, оновлення виробничих процесів та впровадження системних змін у виробництві. Держава практично не здійснює прямого фінансування інноваційного розвитку підприємств, а значить виникає потреба у створенні сприятливого середовища інноваційного розвитку на самих підприємствах, завдяки стимулюванню інновацій та проведенню успішної мотиваційної державної політики щодо активізації інноваційної діяльності. Метою дослідження є визначення сутності поняття «інтенсифікація інноваційної діяльності» та доцільних напрямів стимулювання інтенсифікації інноваційного розвитку підприємств, приймаючи до уваги стан стратегічного розвитку підприємств у повоєнних і післявоєнний період. Об’єктом дослідження виступає процес інтенсифікації інноваційної діяльності на підприємствах. Методами, використаними в дослідженні, стали сучасні способи і технології інтенсифікації інноваційної діяльності, методи й методики проведення наукових досліджень, інструменти системного, комплексного, економічного аналізу, принципи управління інноваційною діяльністю, що дозволило оцінити можливості адаптації зарубіжного досвіду стимулювання інтенсифікації інновацій до умов повоєнного і післявоєнного розвитку підприємств України. В статті означено, основні стимулюючі заходи, які можуть активізувати інтенсифікацію інноваційного розвитку підприємств. Висвітлено стимули, що сприяють інтенсифікації інновацій і використовуються у світовій практиці, та проаналізована можливість їх адаптації до умов діяльності підприємств у повоєнний і післявоєнний період. Наведено стимули, які можуть використовувати підприємства в рамках реалізації своїх стратегій інноваційного розвитку. Підкреслено, що кожне підприємство вибирає свій шлях стимулювання інтенсифікації інноваційного розвитку, налаштовуючись на існуючи державні стимули, або використовувати свої стимули чи мотиви досягнення стратегічний цілей. Оригінальність та практична значимість дослідження підтверджується проведеним аналізом існуючих інструментів, способів і методів стимулювання інтенсифікації інноваційного розвитку підприємств та напрямів адаптації зарубіжного досвіду державного стимулювання до умов діяльності підприємств України, що дає змогу збалансувати специфічні підходи до стимулювання інновацій на підприємстві з державними методами та налаштувати інноваційну діяльність на підприємстві до стимулів, що надаються податковою, бюджетною політиками та розширеними можливостями страхового ринку.

Трансформація зайнятості під впливом цифрових та інноваційних процесів

Ю.І. Клюс, В.С. Піменов — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено вплив цифрових та інноваційних процесів на трансформацію структури зайнятості в Україні в умовах структурної перебудови економіки, інституційних змін і посилення інтеграції у глобальний економічний простір. Обґрунтовано, що цифровізація національної економіки має асинхронний і вибірковий характер, поєднуючи застарілі виробничі структури з сучасними цифровими практиками, що зумовлює нерівномірність структурних зрушень на ринку праці. Показано, що впровадження цифрових технологій змінює співвідношення між працею та капіталом, зменшуючи потребу в рутинних трудових функціях і водночас підвищуючи попит на працівників із когнітивними, аналітичними та цифровими компетенціями. Доведено, що ринок праці України поступово трансформується від індустріальної до гібридної моделі зайнятості, у межах якої поєднуються традиційні види діяльності та знаннєємні форми праці. Визначено ключові галузі концентрації цифрових змін, зокрема ІТ-сектор, фінансові послуги, логістику, електронну комерцію та сферу державного управління, водночас акцентовано на збереженні значної частки низькотехнологічної зайнятості, що посилює диференціацію ринку праці. Проаналізовано вплив цифровізації на професійну структуру зайнятості, зростання ролі міждисциплінарних компетенцій і трансформацію традиційних професій. Обґрунтовано, що поширення гнучких і дистанційних форм зайнятості розширює можливості залучення людського капіталу до глобальних ринків праці, водночас посилюючи ризики прекаризації та нестабільності трудових відносин. Доведено, що ефективна адаптація ринку праці України до цифрових викликів потребує переорієнтації системи освіти на компетентнісний і безперервний формат навчання, а також формування інтегрованих підходів до управління інтелектуальним капіталом як ключовим чинником інноваційного розвитку та економічної стійкості. Сформульовано висновок, що управління інтелектуальним капіталом в умовах цифрової трансформації має базуватися на інтеграції людського, організаційного та реляційного капіталів із цифровими ресурсами та технологіями, що дозволяє мінімізувати соціальні ризики, підвищити адаптивність персоналу та перетворити цифрові зміни на джерело довгострокових конкурентних переваг і економічної стійкості України.

Метавсесвіт у системі «цифрова економіка»: концептуальні засади та еволюція

О.А. Ковтун, О.О. Курінний — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено теоретико-методологічні засади формування та розвитку метавсесвіту як складової простору «Цифрова економіка». Обґрунтовано, що сучасний етап цифрової трансформації характеризується становленням нових віртуалізованих середовищ, серед яких метавсесвіт виступає як інтегрована цифрова екосистема, що поєднує технології віртуальної та доповненої реальності, блокчейн, штучний інтелект і цифрові платформи. Визначено, що метавсесвіт формує принципово нову архітектуру економічних відносин, у межах якої трансформуються категорії вартості, власності, праці та капіталу. Особливої актуальності набуває необхідність дослідження інституційних засад функціонування метавсесвіту, визначення його місця у структурі цифрової економіки та виявлення закономірностей його розвитку. Недостатня розробленість теоретико-методологічних підходів до аналізу економіки метавсесвіту обмежує можливості ефективного використання його потенціалу та формування адекватної державної політики у цій сфері.

Проаналізовано еволюцію наукових підходів до трактування метавсесвіту, яка пройшла шлях від технологічної концепції віртуальної реальності до інституційно-економічного розуміння як складної цифрової екосистеми. Доведено, що економіка метавсесвіту базується на децентралізованих платформах, цифрових активах, зокрема NFT, та peer-to-peer взаємодії, що забезпечує нові механізми створення та монетизації вартості. Особливу увагу приділено ролі блокчейн-технологій у формуванні довіри та забезпеченні прозорості економічних операцій у віртуальному середовищі.

Встановлено, що метавсесвіт є важливим драйвером розвитку цифрового підприємництва та креативної економіки, водночас його функціонування супроводжується низкою ризиків, серед яких висока волатильність цифрових активів, кіберзагрози, фінансові спекуляції та правова невизначеність. Наголошено на необхідності вдосконалення інституційного та регуляторного середовища для ефективного використання потенціалу метавсесвіту.

Узагальнено, що метавсесвіт є новим етапом еволюції цифрової економіки, який поєднує технологічні, економічні та соціальні компоненти та визначає перспективи подальшої глобальної цифрової трансформації.

Децентралізація як драйвер сталого економічного розвитку територіальних громад в умовах післявоєнного відновлення України

О.Ю. Кудріна, А.О. Туріянський — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено децентралізацію як ключовий драйвер сталого економічного розвитку територіальних громад України в умовах післявоєнного відновлення. Актуальність теми зумовлена масштабними соціально-економічними наслідками повномасштабної війни, руйнуванням інфраструктури, виробничого потенціалу та необхідністю формування ефективних механізмів відбудови на рівні громад як базових суб’єктів національної економіки. Метою статті є теоретичне обґрунтування ролі децентралізації у забезпеченні сталого розвитку територіальних громад та визначення дієвих механізмів її реалізації в умовах післявоєнної трансформації України. У роботі розкрито сутність децентралізації як інституційної реформи, що передбачає передачу фінансових ресурсів, повноважень і відповідальності на місцевий рівень управління. Показано, що це створює передумови для підвищення фінансової спроможності громад, активізації місцевого економічного розвитку та ефективнішого використання внутрішнього ресурсного потенціалу. Водночас наголошено, що післявоєнний період характеризується значною диференціацією розвитку територіальних громад, яка зумовлена нерівномірністю руйнувань, демографічними змінами, міграційними процесами та обмеженістю інвестиційних ресурсів. У статті проаналізовано ключові драйвери економічного зростання громад, серед яких розвиток малого і середнього бізнесу, залучення релокованих підприємств, формування локальних економічних кластерів, розвиток публічно-приватного партнерства та міжмуніципальної кооперації. Обґрунтовано, що саме ці інструменти забезпечують диверсифікацію економічної структури територій, створення нових робочих місць та підвищення інвестиційної привабливості громад. Окрему увагу приділено цифровізації як системоутворюючому фактору управління розвитком територіальних громад. Встановлено, що впровадження цифрових технологій сприяє оптимізації управлінських процесів, підвищенню прозорості та підзвітності органів місцевого самоврядування, розширенню доступу населення до публічних послуг і розвитку цифрової економіки. У контексті післявоєнного відновлення цифрові інструменти забезпечують швидку координацію ресурсів та підвищують ефективність відбудови інфраструктури. Зроблено висновок, що поєднання децентралізації та цифровізації формує нову модель сталого розвитку територіальних громад, орієнтовану на економічну самодостатність, інноваційність і стійкість у процесі післявоєнного відновлення України.

Трансформація інструментарію забезпечення клієнтоцентричності підприємства під впливом розвитку генеративного ШІ

К.А. Погорелова, Я.І. Кліменко — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено еволюцію та трансформацію наукового інструментарію клієнтоцентричності підприємств за умов впровадження генеративного штучного інтелекту (ШІ) та розвитку вітчизняного ринку під впливом подолання радянського спадку. Особливу увагу приділено розмежуванню дефініцій «клієнтоорієнтованість» та «клієнтоцентричність» за критеріями стратегії, культури, технологій та метрик. Визначено першу як тактичний інструмент сервісу, а другу — як вищу парадигму менеджменту, що перебудовує структуру бізнесу навколо довгострокової цінності клієнта. Обґрунтовано, що класична концепція «економіки вражень» зазнала суттєвої трансформації в Україні внаслідок викликів воєнного стану, зумовивши вимушений перехід вітчизняного бізнесу до людиноцентричної парадигми «люди для людей», яка орієнтована на задоволення екзистенційних потреб у безпеці та взаємодопомозі. Сформульовано нове авторське визначення клієнтоцентричності для сучасного ринку України як парадигми управління, за якої екосистема бізнесу тісно інтегрується з життєвим контекстом людини в екстремальних обставинах, а бренд діє як соціально-емпатійна опора та відповідальний «корпоративний громадянин», що забезпечує життєздатність громади, а цінність вимірюється рівнем підтримки суспільства. Систематизовано технологічний інструментарій на базі генеративного ШІ та науково обґрунтовано його роль як інфраструктурного драйвера емпатії, що автоматизує операційну рутину й вивільняє емоційний ресурс персоналу для вирішення кризових ситуацій, створюючи умови для глибокої взаємодії. Охарактеризовано фундаментальний зсув від реактивного клієнтського досвіду до когнітивного та агентного ШІ, який передбачає перехід від пасивних систем реєстрації угод до автономних асистентів, здатних розпізнавати емоції та діяти проактивно. Сформульовано ідею про ризики «боргу емпатії» за умов надмірної автоматизації та науково обґрунтовано доцільність впровадження гібридної людино-машинної моделі. Доведено, що в гібридному форматі людина + ШІ забезпечується швидкість і масштаб, а людина надає щире співпереживання.

Управління трансформацією бізнес-моделей підприємств в контексті інноваційного розвитку

К.І. Сєрєбряк, Я.В. Янковський — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено актуальні проблеми управління трансформацією бізнес-моделей підприємств у контексті інноваційного розвитку в умовах динамічних змін ринкового середовища. Обґрунтовано, що прискорення цифровізації економіки, технологічні зрушення, трансформація споживчих потреб, загострення конкурентної боротьби та скорочення життєвого циклу продуктів зумовлюють необхідність перегляду традиційних підходів до організації бізнесу. Визначено, що сучасне підприємство потребує не лише впровадження окремих інновацій, а й комплексного оновлення логіки створення цінності, системи взаємодії з клієнтами, механізмів формування доходів, ресурсного забезпечення та партнерських зв’язків.

Узагальнено наукові підходи до трактування сутності бізнес-моделі підприємства як інтегрованої системи взаємопов’язаних елементів, що забезпечують створення, доставку та монетизацію цінності. Доведено, що трансформацію бізнес-моделі доцільно розглядати як керований процес стратегічних змін, спрямований на адаптацію підприємства до нових умов господарювання, підвищення ефективності діяльності та реалізацію інноваційного потенціалу. Визначено ключові чинники трансформації бізнес-моделей: цифрові технології, зміна поведінки споживачів, нестабільність економічного середовища, нові конкурентні виклики, глобалізаційні процеси, ресурсні обмеження та необхідність прискорення управлінських рішень.

Досліджено управлінські механізми трансформації бізнес-моделей, серед яких стратегічне планування, інноваційний менеджмент, управління змінами, ресурсне забезпечення, розвиток персоналу та використання сучасних аналітичних інструментів. Обґрунтовано, що результативність трансформації значною мірою залежить від системності управлінських дій, готовності персоналу до змін та здатності підприємства інтегрувати інновації у власну бізнес-архітектуру.

Встановлено, що оновлення бізнес-моделі створює передумови для запуску нових продуктів і сервісів, виходу на нові ринки, формування додаткових джерел доходу, оптимізації витрат, підвищення гнучкості бізнес-процесів та зміцнення конкурентних переваг підприємства. Для українських підприємств трансформація бізнес-моделей визначена як важливий інструмент адаптації до кризових викликів, цифрової модернізації та інтеграції до міжнародного економічного простору.

Оцінка рівня кіберзахисту в організаціях України та країн ЄС: порівняльний аналіз та напрями вдосконалення

К.С. Сердюков — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

Стрімке зростання кількості та складності кіберзагроз безпосередньо впливає на стабільність функціонування організацій у різних секторах економіки. В умовах цифрової трансформації та інтеграції України до європейського кіберпростору особливої ваги набуває порівняльний аналіз рівня кіберзахисту з країнами ЄС для виявлення наявних розривів і слабких місць. Результати такого дослідження є важливими для формування ефективної державної та корпоративної політики у сфері кібербезпеки та підвищення кіберстійкості організацій. Метою дослідження є здійснення порівняльного аналізу рівня кіберзахисту в організаціях України та країн Європейського Союзу на основі визначених критеріїв та індикаторів, а також обґрунтування напрямів його вдосконалення з урахуванням сучасних міжнародних стандартів і найкращих практик у сфері кібербезпеки. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, що забезпечують всебічний аналіз рівня кіберзахисту в організаціях України та країн ЄС. Зокрема, застосовано системний підхід для розгляду кіберзахисту як цілісної багаторівневої системи, а також порівняльний аналіз для виявлення спільних рис і відмінностей у національних моделях кібербезпеки. Метод контент-аналізу використано для дослідження нормативно-правових актів і міжнародних стандартів у сфері кіберзахисту, тоді як індикаторний підхід дозволив оцінити рівень зрілості кіберзахисних систем організацій. Крім того, застосовано методи узагальнення та синтезу для формування обґрунтованих висновків і визначення напрямів удосконалення кіберзахисту. Розглянуто сутність кібербезпеки та кіберстійкості, сучасні підходи до їх забезпечення, а також основні міжнародні моделі оцінювання рівня кіберзахисту. Досліджено сучасні кіберзагрози та їх вплив на організації. Проаналізовано законодавчу базу України та ЄС у сфері кіберзахисту, зокрема NIS2, GDPR та українські нормативні акти, а також оцінити рівень їх гармонізації. Проведено порівняльний аналіз рівня кіберзахисту організацій України та країн ЄС. Оцінено вплив воєнних та кризових умов на кібербезпеку України. Визначено напрями вдосконалення кіберзахисту організацій. Сформульовано практичні рекомендації щодо підвищення кіберстійкості, впровадження сучасних технологій захисту та адаптації до стандартів ЄС. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації підходів до порівняльної оцінки рівня кіберзахисту організацій України та країн ЄС на основі індикаторної моделі, а також у визначенні ключових розривів між національними та європейськими практиками.

Інструменти підтримки стратегічних рішень підприємств в умовах шокових змін цін на енергетичні ресурси

В.В. Тищенко, О.І. Тищенко, С.О. Богданов — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

Шокові коливання цін на енергетичні ресурси упродовж останніх років перетворили енергоємність виробництва та енергозалежність логістики на ключові чинники стратегічної конкурентоспроможності підприємств. Для менеджменту це означає необхідність переходу від ситуативного реагування на підвищення тарифів і цін до системного управління енергетичними ризиками та формування портфеля стратегічних рішень, що враховують волатильність глобальних ринків і геополітичні чинники. У статті проаналізовано причини волатильності цін на енергоресурси (геополітика, кон’юнктура глобальних ринків, дисбаланси попиту і пропозиції) та узагальнено наслідки для підприємств: зростання операційних витрат, зниження маржинальності, порушення ланцюгів постачання і підвищення фінансових ризиків. Окрему увагу приділено середньому бізнесу, який характеризується меншими фінансовими резервами, вищою логістичною залежністю та обмеженими аналітичними спроможностями. Ключовим результатом є систематизація інструментів підтримки стратегічних рішень в умовах цінових шоків: інформаційні системи підтримки рішень (DSS), бізнес-аналітика (BI), сценарний аналіз, прогнозування та моделювання, інструменти управління ризиками. Показано, як інтеграція цих інструментів забезпечує підвищення якості управлінських рішень через своєчасний моніторинг, “що-якщо” оцінювання, прогнозування витрат і формування планів реагування. Запропоновано стратегічні підходи адаптації підприємств: оптимізація витрат і енергоефективність, диверсифікація постачання, цифровізація управління та застосування гнучких (agile) стратегій із короткими циклами планування. Практична цінність статті полягає у формуванні узгодженої логіки «ціновий шок → вплив → рішення», яка може бути використана підприємствами для побудови антикризових і довгострокових енергетичних стратегій. Перспективним напрямом подальших досліджень є розроблення прикладних моделей інтеграції DSS/BI із ризик-менеджментом для підприємств різних галузей, а також методик оцінювання економічного ефекту від цифрових інструментів у середовищі високої волатильності.

Oбґрунтування синергетичної моделі управління якістю нових енергетичних транспортних засобів у парадигмі концепцій TQM, LEAN та SIX SIGMA

Хе Ке, О.Ю. Чорна — Sat, 30 May 2026 00:00:00 +0000

У статті здійснено комплексне теоретико-прикладне обґрунтування синергетичної моделі управління якістю нових енергетичних транспортних засобів в умовах стрімкої технологічної трансформації та посилення глобальної конкуренції. Обґрунтовано зміну парадигми від традиційного реактивного контролю готової продукції до проактивної моделі управління повним життєвим циклом, що базується на концепції «Quality by Design». Доведено, що в умовах високої технологічної складності інтелектуальних систем електротранспорту, ізольовані методи інспектування втрачають ефективність, поступаючись системі «проектування–виробництво–сервіс». Наукову новизну дослідження становить концептуалізація інтегрованого інструментарію, що поєднує філософію TQM, інструменти Lean Production та точність Six Sigma. Деталізовано два стратегічні етапи трансформації, отже на етапі розробки: впровадження структурованих процесів та превентивних інструментів моделювання, що забезпечують усунення до 70% потенційних дефектів ще до початку серійного виробництва. У виробничому циклі: перехід до прецизійного управління через системи захисту від помилок (Poka-yoke), автоматизовану інтелектуальну інспекцію та наскрізну простежуваність компонентів на основі RFID/QR-технологій.

Окрему увагу приділено інституційним та культурним детермінантам стабільності системи управління якістю. Обґрунтовано роль крос-функціональної взаємодії та лідерства як «м’якої» інфраструктури, що забезпечує подолання інформаційних бар’єрів та формування культури «якість понад усе». На основі порівняльного аналізу традиційних та інноваційних моделей управління доведено, що цифрова трансформація та використання Big Data є безальтернативними шляхами досягнення цільових показників надійності в масштабах масового виробництва. Отримані результати дають змогу сформувати стійку модель функціонування галузі в межах муніципальної та промислової екосистем, пропонуючи підприємствам механізми переходу від стратегії «нарощування масштабів» до стратегії «високотехнологічної конкурентоспроможності» на світовому ринку.