ГАРАНТІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБЛИВИХ ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ В УКРАЇНІ

Анотація

В умовах повномасштабної збройної агресії рф запровадження воєнного стану та необхідності
протидії гібридним загрозам (тероризм, диверсії, кібератаки, інформаційні війни) ця тема набуває
першочергового значення.
Особливі правові режими, такі як воєнний стан, неминуче передбачають обмеження
конституційних прав і свобод громадян та розширення повноважень державних органів влади та
військового командування. Саме тому вкрай важливою є розробка та ефективне функціонування системи
адміністративно-правових гарантій, що забезпечуватимуть дотримання принципу верховенства права
та законності, запобігання зловживанням владою та перевищенню повноважень посадовими особами, в
тому числі ефективний захист прав і свобод людини в умовах дії обмежень та відновлення довіри
суспільства до державних інституцій.
Дослідження цієї теми є критично важливим для формування правової держави в Україні, її
євроінтеграційного курсу та відповідності європейським стандартам у сфері прав людини та публічного
управління. Вивчення та вдосконалення механізмів адміністративно-правових гарантій дозволить не лише
ефективно реагувати на сучасні виклики, але й закласти міцний фундамент для повоєнної відбудови та
сталого розвитку країни. Це не просто перелік запобіжників, а цілісний комплекс взаємопов'язаних
інструментів, спрямованих на збереження конституційного ладу, прав людини та демократичних засад в
умовах надзвичайних обставин. Гарантії адміністративно-правового забезпечення не є ізольованими
нормами, а становлять взаємопов'язану систему, що охоплює різні рівні: конституційні гарантії, які
безпосередньо закріплені в Основному законі України (наприклад, стаття 64 Конституції України, що
визначає вичерпний перелік прав, які не можуть бути обмежені);законодавчі гарантії, що деталізуються
в законах України («Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану»
тощо). Ці закони встановлюють процедури запровадження, дії та скасування режимів, межі обмежень,
повноваження органів та відповідальність; підзаконні гарантії, які викладені в підзаконних актах, що
актуалізують законодавчі норми, розробляють механізми їх реалізації (постанови Кабінет Міністрів
України, укази Президента, відомчі накази); процедурні гарантії, які гарантують чіткість та прозорість
процедур прийняття рішень, оскарження, отримання публічної інформації. Вони спрямовані на
запобігання свавіллю з боку держави та забезпечує можливість громадян на належний захист своїх прав
і свобод; судові гарантії, які гарантують право громадян на судовий захист, ефективний судовий
контроль за рішеннями та діями державних органів влади, що діють в умовах особливих правових
режимів; парламентські гарантії, що передбачають контроль Верховної Ради України за діяльністю
органів виконавчої влади та військового командування, зокрема, через спеціальні комісії, депутатські
запити, затвердження указів Президента; міжнародно-правові гарантії, що дозволяють громадянам звертатися до міжнародних судових та квазісудових органів (наприклад, Європейського суду з прав
людини) у випадку вичерпання національних засобів захисту; громадські гарантії, які передбачають
особливу роль громадянського суспільства, правозахисних організацій, медіа у моніторингу дотримання
прав людини та інформуванні суспільства про можливі порушення.
В умовах повномасштабної війни Україна стикається з безпрецедентними викликами, що
вимагають постійного вдосконалення системи гарантій, які полягають в наступному: пошуку
оптимального балансу між безпекою держави та свободою громадян. При цьому обмеження, які
вводяться в умовах особливих правових режимів повинні бути виправданими та не вести до встановлення
авторитарних тенденцій; адаптація держави до гібридних загроз, які полягають в розробці гарантій, які
ефективно працюватимуть в умовах інформаційних війн, кібератак, гібридних операцій, де традиційні
підходи можуть бути недостатніми; післявоєнне врегулювання, що полягає в необхідності перегляду та,
можливо, модифікації деяких тимчасових норм, запроваджених під час воєнного стану, для забезпечення
швидкого повернення до нормального функціонування суспільства; європейська інтеграція, що полягає до
подальшого приведення національного законодавства та практики застосування особливих правових
режимів у відповідність до стандартів Європейського Союзу та Ради Європи, зокрема практики
Європейського суду з прав людини.
Глибоке розуміння цих аспектів дозволить не лише ефективно реагувати на поточні виклики, але й вибудувати міцну систему адміністративно-правових гарантій, яка забезпечить стабільність, законність та захист прав людини в Україні в умовах будь-яких кризових ситуацій.

Ключові слова: особливі правові режими, воєнний стан, надзвичайний стан, зона надзвичайної екологічної ситуації, правовий режим, адміністративно-правове забезпечення, гарантії, правові гарантії, обмеження прав і свобод, національна безпека, гібридні загрози, правова держава, судовий контроль, парламентський контроль, відповідальність посадових осіб, пропорційність обмежень, євроінтеграція, післявоєнне врегулювання.