ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА СТ. 126 1 КК УКРАЇНИ («ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО»)

Анотація

У статті здійснено комплексний і системний аналіз процесуальних особливостей кримінального
провадження у справах про домашнє насильство, передбачених статтею 126¹ Кримінального кодексу
України, з урахуванням сучасних викликів правозастосовної практики та міжнародних зобов’язань
держави у сфері захисту прав людини.
У роботі проаналізовано еволюцію національного законодавства у сфері запобігання та протидії
домашньому насильству, починаючи від формування комплексної державної політики у цій сфері та
завершуючи криміналізацією систематичного домашнього насильства як самостійного складу злочину.
Особливу увагу приділено змінам до кримінального процесуального законодавства, спрямованим на
імплементацію міжнародних стандартів, насамперед положень Стамбульської конвенції, а також
практики Європейського суду з прав людини.
Окремий акцент зроблено на аналізі форми приватного обвинувачення у кримінальних провадженнях
щодо домашнього насильства. Розкрито особливості ініціювання досудового розслідування за заявою
потерпілої особи, а також нормативні винятки щодо неможливості закриття кримінального
провадження у зв’язку з подальшою відмовою потерпілої від обвинувачення. Обґрунтовано, що така
модель кримінального переслідування, попри певні суперечності, є спробою законодавця врахувати
специфіку домашнього насильства, зокрема ризики вторинної віктимізації та психологічного тиску на
потерпілих.
У статті також досліджено процесуальні особливості початку досудового розслідування з
урахуванням вимоги систематичності як обов’язкової ознаки складу злочину, передбаченого статтею
126¹ КК України.
Значну увагу приділено проблемним аспектам доказування у справах про домашнє насильство.
Проаналізовано особливості доведення психологічного насильства, яке, на відміну від фізичного, не
залишає очевидних матеріальних слідів, а також складність встановлення причинно-наслідкового зв’язку
між діями кривдника і негативними фізичними чи психологічними наслідками для потерпілої особи.
Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до формування доказової бази із використанням як
прямих, так і непрямих доказів, результатів психологічних експертиз, матеріалів соціальних служб та
електронних доказів.
У контексті міжнародних стандартів розкрито зміст стандарту «належної ретельності» (due
diligence) та його значення для кримінального провадження у справах про домашнє насильство.
Ключові слова: домашнє насильство, кримінальний процес, злочин, потерпілий, приватне
обвинувачення, стандарт доказування, Стамбульська конвенція, міжнародні стандарти, кримінальна
відповідальність.