СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ЕВОЛЮЦІЯ МОДЕЛІ, ПРАВОВІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У статті здійснено комплексний історико-правовий та інституційний аналіз еволюції спеціалізації
прокуратури України в умовах воєнного стану крізь призму конституційної моделі функцій прокуратури,
трансформацій організаційної структури та безпекових викликів, спричинених збройною агресією рф.
Обґрунтовано, що спеціалізація прокурорської діяльності є об’єктивною відповіддю на ускладнення
кримінальних проваджень, зростання навантаження на органи правопорядку та необхідність
забезпечення єдності правозастосовної практики у чутливих сферах, зокрема у військовій та оборонній.
Дослідження охоплює ключові етапи реформування прокуратури у 2014-2016 та 2019-2021 роках, а
також аналізує наслідки впровадження воєнного стану з 24 лютого 2022 року для моделей внутрішньої
спеціалізації.
Показано, що у сучасній системі прокуратури України паралельно функціонують дві моделі
спеціалізації: інституційно закріплена, представлена Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою,
та функціональна, яка формується управлінськими рішеннями в межах єдиної прокурорської вертикалі.
Виявлено, що відсутність законодавчо закріпленої типології спеціалізованих прокуратур, фрагментація
підслідності та надмірна залежність спеціалізації від підзаконного регулювання створюють ризики
дублювання повноважень, розпорошення практики та втрати інституційної пам’яті. Окрему увагу
приділено оборонній спеціалізації, яка в умовах війни набула визначального значення як інструмент
реагування на воєнні злочини, правопорушення у військовій сфері та злочини, пов’язані з оборонними
закупівлями.
Проаналізовано конституційно-правові межі спеціалізації прокуратури, зокрема з урахуванням
рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 2025 року щодо представництва інтересів держави
в суді, яке суттєво впливає на практику реалізації окремих функцій прокуратури. На цій основі
сформульовано системні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання спеціалізації, запобігання
дублюванню компетенцій, стандартизації міжвідомчої взаємодії в секторі безпеки і оборони, посилення
кадрової стійкості спеціалізованих підрозділів та приведення внутрішніх актів прокуратури у
відповідність до конституційних вимог. Зроблено висновок, що ефективна спеціалізація прокуратури в
умовах воєнного стану можлива лише за умови поєднання інституційної гнучкості з правовою
визначеністю, єдністю стандартів та гарантіями незалежності прокурорів. 

Ключові слова: воєнний стан; військова юстиція; воєнні злочини, реформа прокуратури;
організаційна модель прокуратури; спеціалізована прокуратура в сфері оборони; процесуальне
керівництво; прокуратура; спеціалізована прокуратура.