ЗАБОРОНА ДИСКРИМІНАЦІЇ В СИСТЕМІ ГАРАНТІЙ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ПРАЦІВНИКА НА ГІДНУ ПРАЦЮ

Анотація

У статті здійснено аналіз заборони дискримінації в аспекті її ролі в системі гарантій забезпечення
права працівника на гідну працю. Актуальність обраної теми зумовлена тим, що заборона дискримінації
є однією з ключових гарантій реалізації права на працю, у т.ч. права працівника на гідну працю і належне
ставлення з боку роботодавця. Водночас на практиці додержання заборони дискримінації має низку
проблем, зокрема: складність встановлення та доведення фактів дискримінації; нерозуміння змісту та
меж заборони дискримінації; несформованість судової практики розгляду справ щодо дискримінації та
ін. Це зумовлює актуальність наукового дослідження питань місця заборони дискримінації в системі
гарантій забезпечення права працівника на гідну працю.
Мета цієї наукової статті полягає у з’ясуванні ролі заборони дискримінації в системі гарантій
забезпечення права працівника на гідну працю, що дозволить виявити прогалини правового регулювання
та правозастосування, визначити оптимальні шляхи їх подолання та сприятиме зміцненню трудових
правовідносин відповідно до міжнародних стандартів.
Обґрунтовано, що загальна заборона дискримінації, встановлена на міжнародному та
національному рівнях, є однією із основних гарантій прав людини та принципу рівності, який, у свою чергу,
є передумовою сталого розвитку демократичного суспільства, заснованого на ідеї верховенства права та
гуманізму. У сфері трудових правовідносин від додержання засади рівності і заборони дискримінації
значною мірою залежить реалізація права особи на працю.
Аргументовано, що в системі гарантій забезпечення права працівника на гідну працю заборона
дискримінації відіграє системоутворюючу роль, забезпечуючи, з одного боку, суб’єктивне право
працівника на рівне і гідне ставлення з боку роботодавця, а з іншого боку – реалізацію концепції гідної
праці як загального блага, а не як привілею окремих категорій працівників.
Водночас, заборона дискримінації у взаємозв’язку із правом працівника на гідну працю не набуває
будь-якої специфіки, залишаючись однією із загальних засад права на працю як такого. Порушення
заборони дискримінації у сфері праці означатиме порушення як права на гідну працю, так і права на працю
загалом в системі конституційних прав і свобод людини. При цьому заборона дискримінації має певні
межі, які визначаються балансом законних інтересів працівника, роботодавця й суспільства.
Зроблено висновок, що системна протидія дискримінації у сфері праці потребує подальшої розбудови
організаційно-правових механізмів, орієнтованих на роз’яснення, посередництво і налагодження
позитивної комунікації між працівником та роботодавцем. Важливу роль у цьому мають відігравати профспілки.

Ключові слова: заборона дискримінації, право на працю, право на гідну працю, право працівника на гідне ставлення роботодавця, правові гарантії, працівник, роботодавець, трудові права, трудові обов’язки.