ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ

Анотація

Стаття пропонує комплексний історико-правовий аналіз становлення та еволюції інституту
криміналізації воєнних злочинів у міжнародному та національному праві крізь призму сучасних викликів,
спричинених повномасштабною збройною агресією рф проти України. На підставі огляду звичаєвих
джерел (від Кодексу законів про ведення війни (так званому Кодексі Лібера, або General Orders No. 100)
1863 р. і Гаазьких конвенцій до «grave breaches» Женевських конвенцій 1949 р. та Додаткових протоколів
1977 р.) і кодифікаційних актів (Римський статут МКС) уточнено зміст поняття «воєнний злочин» як
сукупності умисних серйозних порушень законів і звичаїв війни, що тягнуть індивідуальну кримінальну
відповідальність. Показано роль Нюрнберзького процесу у закріпленні принципу персональної
відповідальності та подальший розвиток юриспруденції міжнародними трибуналами ICTY та ICTR, яка
деталізувала елементи складу воєнних злочинів (зокрема в контексті неміжнародних конфліктів,
сексуального насильства, командної відповідальності). Обґрунтовано значення універсальної юрисдикції
як інструменту подолання безкарності та наведено порівняльні приклади імплементації. Окреслено стан
і проблеми українського законодавства (ст. 437, 438 КК України): відсутність законодавчої дефініції
«воєнного злочину», термінологічні розбіжності щодо «збройного конфлікту» й «воєнного стану»,
потреба систематизації складів і процесуальних механізмів. На матеріалі актуальної практики
Верховного Суду показано, що для кваліфікації за ст. 438 КК України визначальним є встановлення зв’язку
діяння із фактичним збройним конфліктом. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення:
запровадження законодавчого визначення «воєнного злочину» і гармонізації термінології з МГП, повна
імплементація Конвенції про незастосування строків давності, розширення (дієва) універсальної
юрисдикції, створення спеціалізованих інституцій розслідування/судочинства та посилення захисту
потерпілих і свідків. Практична значущість полягає у виробленні узгодженої моделі протидії безкарності,
що поєднує міжнародні стандарти, порівняльний досвід і потреби української правозастосовної
практики.
Ключові слова: воєнний стан, воєнні злочини, ЄСПЛ, імплементація, кримінальна відповідальність,
міжнародне гуманітарне право, Нюрнберзькі принципи, Римський статут МКС, ст. 438 КК України,
універсальна юрисдикція.