ПРАВОВА ПРИРОДА ТА МІСЦЕ ПРАВА НА ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ТВОРЧИХ ПРАЦІВНИКІВ У СИСТЕМІ ТРУДОВИХ ПРАВ

Анотація

Стаття спрямована на з’ясування змісту
права творчого працівника на захист його
трудових прав в Україні та на визначення місця
цього права у системі трудових прав такого
працівника. Творчі працівники володіють
комплексом трудових прав, як невід’ємною
складовою їхнього трудоправового статусу, а
саме: загальними правами, що формують
фундамент всієї системи гарантій і належать у
рівному обсязі всім особам, які працюють за
трудовим договором (мають статус працівника);
спеціальними правами, обумовленими правовим
становищем творчих працівників як окремої
професійної категорії, що виконує творчі трудові
функції; особливими правами, які належать тим
творчим працівникам, які законодавчо віднесені до
окремих категорій працівників (працівників з
інвалідністю, осіб з особливими сімейними
обов’язками та ін.).
При цьому номінальне закріплення прав в
законодавстві та договорі не тотожне їх
реальній дієвості, що особливо відчутно саме для
творчих працівників. У цьому контексті слід мати
на увазі: по-перше, за відсутності належних
гарантій окреслений обсяг прав перетворюється
на сукупність прогресивних, але декларативних
положень; по-друге, творчим працівникам
потрібна нормативно визначена та інституційно
забезпечена можливість правозахисного (також
правоохоронного) впливу, спрямованого на
підтвердження реальності трудових прав у
випадках, коли їх оспорюють, не визнають або
ставлять під сумнів.
За цих обставин набуває особливої
актуальності потреба належного забезпечення
права творчого працівника на захист його
трудових прав, як права, що є самостійним
суб’єктивним правом, яке відноситься до основних
(загальних) трудових прав творчих працівників,
виконуючи функцію системної гарантії
реальності всіх інших трудових прав працівника. У
формальному вимірі мета цього права полягає в
забезпеченні здійснення й відновлення порушених
трудових прав творчих працівників та у
недопущенні нових порушень.
У концептуальному вимірі його призначення
може зводитись до підтримування стану
соціально безпечного буття, зумовленого самим
фактом перебування особи у трудових
правовідносинах. Водночас право на захист має і
фонову мету, а саме: відновлення належного рівня
соціальної захищеності у зв’язку з дією режиму
трудового права України щодо конкретного
працівника.
Сукупність цих цілей підкреслює соціальноправову значимість права на захист і при цьому
засвідчує, що набуття та реалізація творчим
працівником зазначеного права: по-перше,
становить базову гарантію існування трудових
правовідносин як соціально безпечної форми
правового зв’язку в сфері праці, а також
спеціальну гарантію належного втілення
принципу гідної праці; по-друге, є наслідком
розвитку сучасного трудового права на засадах
гуманістичного правового світогляду, який
беззастережно визнає пріоритет людини над
виробництвом і виробничими відносинами
(процесами).
Зазначені обставини додатково
підтверджують, що права творчого працівника
на захист його трудових прав займає центральне
місце в системі трудових прав, будучи
невід’ємною частиною основних (базових)
трудових прав працівників, а також, постаючи в
якості самостійного права кожного працівника,
та своєрідного права-гарантії, що служить для
забезпечення і реалізації всіх інших трудових прав,
а саме – дозволяючи зробити їх реальними.
Зважаючи на це, слід констатувати, що
право творчих працівників на захист трудових
прав є основою належної реалізації всіх інших прав
працівника, виконуючи такі функції, які
конкретизують місце такого права в системі
трудових прав творчих працівників, а саме
інструментальну, відновлювальну,
забезпечувальну та стримуючу (від порушення
трудових прав) функції.
Ключові слова: людиноцентризм, право на
захист, працівник, реальність трудових прав,
рівність, соціальна безпека, творчий працівник,
трудове право, трудові права.