Економічна політика регулювання процесу цифровізації

Анотація

Розвиток цифрового світу, де реєструється зростання індивідуальної та спільної діяльності, передбачає оцифровування для майбутнього технологічного вдосконалення, створює унікальні можливості для підвищення соціального та екологічного добробуту та подальшого вдосконалення глобальних стандартів життя, зберігаючи та покращуючи здоров’я навколишнього середовища для майбутніх поколінь. У той час як зростання цифрової економіки може підвищити продуктивність і принести користь місцевій і глобальній економіці, цифровізація також створює потенційні проблеми сталого розвитку, пов’язані з соціальним (руйнівний вплив цифрових технологій через вплив соціальних мереж на спосіб життя) та екологічним добробутом (управління природними ресурсами та турбота про майбутні покоління) завдяки автоматизації обробки інформації та надання послуг. Тому слід керувати процесом цифровізації, проте національні уряди залишаються в розбіжності щодо єдиної стратегії сприяння стійкій цифровізації для розвитку сьогодення без шкоди для потреб майбутніх поколінь (тобто соціальне та екологічне благополуччя). Незалежно від відповіді держави на цифрове управління та того, як воно формується політичними та інституційними реаліями, адаптивні підходи до управління необхідні для вирішення проблем економічної та соціальної стійкості, пов’язаних із різними проявами цифровізації. Швидкість прогресу, збільшення масштабів і складності цифрових систем створюють проблеми для уряду та промисловості щодо сприяння сталому цифровому зростанню та розвитку, зокрема, вони стосуються відповідального споживання та виробництва: великі дані, штучний інтелект і розподілені транзакції та обмін інформацією через технології. Метою статті є розглянути різні стратегії управління цифровізації, які можуть використовуватися для подолання нових викликів, спричинених такими технологіями, як штучний інтелект, цифрові технологій та великі дані.Незалежно від стратегії управління, застосованої певним урядом, стійка цифрова економіка за своєю суттю вимагатиме гнучких та адаптивних підходів до управління, які дозволять зацікавленим сторонам у промисловості, уряді та суспільстві загалом неодноразово коригувати свої найкращі практики та кодекси поведінки, щоб отримати переваги цифровізації без зайвих або неприйнятних ризиків чи втрат.Загалом, адаптивне управління вимагає співпраці промисловості, наукових кіл та неурядових установ для моніторингу цифрових послуг і визначення загроз, пов’язаних із цифровізацією.