ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕЛОКАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІД ЧАС ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ: ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено комплексне наукове дослідження правового забезпечення релокації суб’єктів
господарювання в умовах збройної агресії з урахуванням специфіки сучасної нормативно-правової бази
України. Запропоновано теоретико-правове осмислення поняття «релокація», яке охоплює процеси
примусового або добровільного переміщення підприємств та їхніх активів із територій підвищеного
ризику в більш безпечні регіони з метою збереження виробничого потенціалу та економічної стійкості
країни. У межах дослідження проаналізовано правову природу релокації як інструмента стабілізації
національної економіки в умовах воєнного стану та обґрунтовано роль державного втручання у цьому
процесі.
Визначено основні завдання та мету релокації, зокрема збереження економічної активності,
запобігання руйнації інфраструктури, підтримка зайнятості та забезпечення континуальності надання
критичних послуг. Розглянуто особливості релокації комунальних підприємств, що відіграють ключову
роль у задоволенні базових потреб населення та стабільному функціонуванні комунально-побутової
інфраструктури. У статті висвітлено специфічні правові виклики, пов'язані з переміщенням комунальних
підприємств, такі як захист прав власності, забезпечення безперервності діяльності, а також юридичні
та фінансові обмеження, що гальмують процес релокації.
Проаналізовано основні прогалини чинного законодавства України щодо забезпечення релокації
підприємств в умовах воєнного стану, а також запропоновано вдосконалення нормативної бази на основі
міжнародного досвіду. Зокрема, стаття звертає увагу на досвід США, Ізраїлю та Німеччини, де на рівні
законодавства передбачені комплексні механізми компенсації витрат на релокацію, податкові пільги,
субсидії та пільгове кредитування для переміщених підприємств. Запропоновано законодавчі моделі для
України, що передбачають упровадження фінансових стимулів, спеціалізованих адміністративних
процедур для комунальних підприємств, а також компенсаторних механізмів, спрямованих на зниження
фінансових втрат релокованих суб’єктів господарювання.
Стаття обґрунтовує необхідність розробки інституційно-правових механізмів, які сприяли б реалізації державної політики щодо релокації підприємств на засадах ефективності, прозорості та відповідальності.

Ключові слова: релокація, суб’єкти господарювання, підприємства, комунальні підприємства, законодавство.