ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню поняття працевлаштування та особливостей його праворозуміння. У статті автор розкриває наукові погляди на термін «працевлаштування», а також зазначає його нормативні визначення у чинному законодавстві України. Відзначається, що термін «працевлаштування» носить різноманітний характер та простежується залежність розуміння цього терміну відтих суспільних відносин, на регулювання яких спрямований нормативний акт. Запропоновано під працевлаштуванням розуміти сукупність правовідносин, які опосередковують включення різних верств населення (громадян, іноземців, апатридів) у трудову діяльність, забезпечуючи їх зайнятість.
Здійснюючи аналіз визначення працевлаштування, автор дійшов висновку, що в сукупності наявні
в науці визначення працевлаштування розкривають його ознаки, серед яких основними є наступні: 1)
працевлаштування є однією з гарантій реалізації права громадян на працю та інших прав у сфері зайня-
тості (права на захист від безробіття, на вибір виду зайнятості та ін.); 2) його зміст та особливості охоплюють участь у влаштуванні громадянина на роботу спеціально уповноважених органів (державних і недержавних), яке породжує встановлення правовідносин із працевлаштування, що відсутнє при самостійному влаштуванні на роботу; 3) завданням працевлаштування є надання громадянам допомоги в пошуку роботи і влаштуванні на неї, а роботодавцям - в підборі необхідних працівників, задоволенні потреби в робочій силі. Успішне її вирішення неможливе без урахування в правових нормах про працевлаштування інтересів громадян, роботодавців і держави; 4) працевлаштування здійснюється в двох основних формах: формі сприяння громадянам у пошуку роботи і у формі забезпечення роботою. Перша форма поширювалася на всіх громадян, які могли вдатися до сприяння органів працевлаштування в пошуку роботи (рекомендаційний характер напрямів працевлаштовуючих органів, видача органом з працевлаштування такого напрямку громадянину не породжує обов’язок роботодавця прийняти його на роботу). Друга форма - лише на окремі категорії осіб (наприклад, осіб з інвалідністю, неповнолітніх). У цьому випадку на роботодавця покладається обов’язок у сприянні забезпечення роботою.

Ключові слова: працевлаштування, зайнятість населення, трудові відносини, праця, трудова діяльність.