ДОКТРИНА ПЛОДІВ ОТРУЙНОГО ДЕРЕВА: ВІТЧИЗНЯНА ТА МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

У статті розкрито й деталізовано доктрину плодів отруйного дерева, як одну з найбільш актуальних концепцій кримінального процесу, що передбачає фундаментальне теоретико-прикладне значення в розрізі практики міжнародних судових органів.
Стаття присвячена стандартам допустимості доказів, що сформовані та ґрунтуються на практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, здійснено аналіз правових позицій ЄСПЛ, які порушують проблемні аспекти допустимості доказів та їхню оцінку національними судами з метою дотримання процесуальних гарантій.
Як результат роботи, визначено сутність доктрини плодів отруйного дерева з огляду на походження й підходи до розуміння, крізь призму практики Верховного Суду України та його вагомість у вітчизняній судовій системі. Визначено, що доктрина передбачає, якщо внаслідок порушення кримінального процесуального законодавства неприпустимими є джерело доказів, то такими ж будуть й інші докази, отримані за його допомогою. Встановлено, що першочерговою умовою застосування дослідженої доктрини є причинно-наслідковий зв’язок між первинними недопустимими доказами, які одержані з порушенням істотних прав і свобод особи в кримінальному процесі й похідними доказами, що здобуті завдяки цій інформації.

Ключові слова: Верховний Суд України, доктрина плодів отруйного дерева, Європейський суд з прав людини, кримінальний процес, недопустимість доказу, право на справедливий суд, практика суду.