Проблеми формування конкурентоспроможних регіональних інноваційних систем

Анотація

Створення умов розвитку інтегрованих науково-освітніх та бізнес-комплексів стане можливим при взаємодії політичних, нормативно-правових, економічних та соціально-культурних факторів. Політичні умови визначаються на державному рівні. При цьому інтеграція освіти, науки та інноваційного бізнесу зіткнулася з деякими проблемами, пов'язаними, зокрема, з управлінням. Тому головне завдання в даний час – забезпечити реальну інтеграцію в цих секторах, щоб забезпечити інноваційні перетворення не тільки в економіці, а й у суспільстві в цілому, і міністерство повинно перебудувати управління цими сферами так, щоб адекватно відповідати цьому завданню. Наприклад, проект із модернізації вузів передбачає те, що вони повинні стати місцем формування людей, здатних сприймати інноваційні ідеї, по-новому формуватися в спеціалістів і бути, в результаті, рушійною силою інноваційного розвитку. Також стало зрозуміло, що необхідно переходити від підготовки спеціалістів у сфері масових професій до підготовки фахівців, здатних забезпечити роботу модернізованих підприємств та підприємств, які використовують інноваційні технології, націлені на випуск інноваційної продукції. Система професійної освіти вже розпочала перебудову в цьому напрямку – з'являються ресурсні центри, які об'єднують установи початкової, середньої та вищої професійної освіти, щоб побудувати ланцюжок підготовки кадрів усіх рівнів, орієнтованих на передові виробництва. На сучасному етапі вирішуються проблеми комплексного формування та розвитку науки і освіти, натомість не використовується механізм системного впливу через створення інтегрованих регіональних науково-освітніх комплексів – дослідницьких (провідних) університетів нового типу. Досвід реалізації інтеграційних процесів академічної та вузівської науки і виробництва показує, що розробка конкретної моделі та її організаційно-правове оформлення вимагають вирішення питань визначення головної організації та співвиконавців, від складу яких залежатиме тип моделі інтеграції, розв'язувані наукові, освітні, соціальні, екологічні та інші проблеми. При цьому важливе значення мають вибір організаційно-правової форми взаємодії структур, що формуються у складі нової освіти, розподіл відповідальності всіх учасників при вирішенні питань штатного розкладу, оснащення інвентарем та обладнанням, фінансування по кожному учаснику за допомогою взаємопов'язаної системи юридичних документів та нормативних документів, звітності тощо.