Виклики в управлінні трудовим потенціалом підприємства в умовах війни та невизначеності в Україні

Анотація

У статті досліджено сучасні виклики управління трудовим потенціалом підприємств в умовах війни та невизначеності в Україні. Актуальність дослідження зумовлена глибокими структурними трансформаціями ринку праці, зростанням кадрового дефіциту, порушенням усталених трудових відносин, міграцією населення, а також необхідністю адаптації системи управління персоналом до воєнних і кризових умов функціонування. Метою статті є ідентифікація та систематизація викликів управління трудовим потенціалом підприємства з урахуванням інтересів роботодавця та найманого працівника. У процесі дослідження використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення та системного підходу, що дозволило комплексно розглянути вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на формування та використання трудового потенціалу підприємства. У результаті дослідження виокремлено демографічні, економічні, організаційно-управлінські, соціальні, психологічні, правові та стратегічні виклики управління трудовим потенціалом підприємства в умовах воєнної нестабільності. Обґрунтовано відмінності та точки перетину інтересів роботодавців і працівників. Отримані результати свідчать, що в умовах війни стратегічне управління трудовим потенціалом підприємств істотно обмежується та набуває рис реактивного й короткострокового характеру. Для роботодавців воєнна невизначеність унеможливлює повноцінне довгострокове планування розвитку трудового потенціалу та формування HR-стратегій, зумовлюючи домінування оперативних рішень, спрямованих на забезпечення виживання бізнесу. Водночас актуалізуються проблеми утримання ключових працівників та переосмислення мотиваційних і ціннісних засад управління персоналом з урахуванням післявоєнного відновлення. З позиції найманих працівників стратегічні виклики проявляються у втраті чітких професійних і кар’єрних орієнтирів, невизначеності щодо майбутньої зайнятості та зростанні вимог до індивідуальної адаптивності за умов обмежених ресурсів. Це ускладнює повноцінну реалізацію трудового потенціалу та створює ризики зниження конкурентоспроможності робочої сили в післявоєнний період.