Контрольні заходи щодо реалізації стратегії стійкого розвитку підприємства
DOI:
https://doi.org/10.33216/1998-7927-2022-274-4-20-24Ключові слова:
стратегічне управління, інноваційна діяльність, бюджетування, тактика, політика, процедуриАнотація
Для побудови інноваційної економіки з розвинутим підприємництвом, інноваціями та високою продуктивністю виробництва Україні як державі, яка має великий інтелектуальний потенціал, необхідно розв’язати зазначені вище проблеми. Державна інноваційна політика має фокусуватися на напрямах, які відповідають «вузьким місцям» інноваційного процесу в Україні, враховуючи інтереси всіх зацікавлених сторін. Саме тому особливо важливою є співпраця між усіма учасниками інноваційного процесу, які сприяють інноваціям на всіх етапах створення і виведення інноваційного продукту на ринок. Промислові підприємства забезпечують інші галузі необхідним обладнанням та інструментами; є майданчиком впровадження нових інноваційних технологій; служать імпульсом розвитку освітніх послуг та появи нових, затребуваних виробництвом, освітніх програм; надають робочі місця, сприяючи як зростанню зайнятості, а й зростанню професійних якостей персоналу. Тому для того, щоб промислові підприємства ефективно і збалансовано функціонували, приносячи загальноекономічне благо не тільки в теперішньому, але й і в майбутньому, необхідний відповідний механізм - стратегія сталого розвитку. Стійкий розвиток останнім часом досліджується на всіх рівнях: розробляються соціально-економічні програми та концепції розвитку як окремих підприємств і регіонів, і країни загалом. У зв'язку з цим, а також з огляду на проголошену керівництвом країни інноваційну спрямованість економіки методичний апарат сталого інноваційного розвитку підприємства дуже актуальний.
Розв’язання проблем передбачається шляхом виконання програмних заходів за такими напрямами:а) створення сприятливого нормативно-правового поля для суб’єктів господарювання, що провадять інноваційну діяльність; б) розвиток інноваційної інфраструктури, методично-консалтингове забезпечення, розширення зв’язків вітчизняних науковців і винахідників з іноземними підприємствами; в) підвищення спроможності, що реалізується як шляхом культурно-просвітницької діяльності, підвищення інноваційної культури, так і через освітню діяльність, спрямовану на забезпечення успішної кар’єри молоді після завершення навчання у закладі вищої освіти за одним з обраних напрямів: започаткування власної справи, робота на підприємстві, що відповідає сучасному технологічному рівню, або наукова (викладацька) робота.
Посилання
1. Grinyova V. M., Vlasenko V. V. (2005), Organizational problems of innovative activity at the enterprise: monograph Kharkiv: INZHEK, 2005, 200 p.
2. Ilyashenko S. M. (2010), Innovative management: a textbook. Sums: University Book. 334 p.
3. Stadnik V. V, Yokhna M. A. (2006), Innovative management: a textbook. Kiev: Academic, 464 p.
4. Petukhova O. M. (2012), Formation of enterprise innovation management system. Science. Labor Nat. un-food. Technologies, № 43, P. 174–180.
5. Kozlovsky V. A. (2007), Innovative management: textbook. tool. Vinnytsia: VNTU, 210 p.
6. Klius Y. I. (2015) Organizacijno-informacijne formuvannya korporativnogo upravlinnya innovaciyami. Globalni ta nacionalni problemi ekonomiki. no 6. –– [Elektronne naukove vidannya]. –– Rezhim dostupu: http://global-national.in.ua/issue-6.
