ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ЕВТАНАЗІЮ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПОЛОЖЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

У статті здійснюється дослідження етико-правових проблем функціонування механізму реалізації
права на евтаназію у співвідношенні з правом на життя як частини загальної проблеми захисту прав
людини у розрізі положень Європейської Конвенції з прав людини, національного законодаваства та
зарубіжного досвіду, а також пошук можливих шляхів легалізації права на евтаназію в Україні й аналіз
можливих проблем такої легалізації. Дослідження базується на теоретичних аспектах розгляду природи,
змісту та видів евтанзії (права на смерть). Автори пропонують розглядати евтаназію у медично-
біологічному, етично-моральному та правовому розумінні. Акцентовано увагу на важливості
вдосконалення механізму паліативної допомоги як більш людиноцетринського інструменту у полегшенні
страждань людини. Константовано, що право на життя, гідність, автономію – ті права, без
дотримання яких неповинно існувати ніяких дискусій щодо права на евтаназію (права на смерть). На
конкретних справах ЄСПЛ встановлено позицію Суду щодо права на евтаназію. На основі порівняльного
аналізу висунуто припущення, що країни визнавали допустимість евтаназії у межах внутрішнього
законодавства через суспільну необхідність керуватися власним законом, щоб таке питання можна було
легко вирішити без необхідності звернення до практики ЄСПЛ, проте дана потреба різниться, зважаючи
на певні особливості, у тому числі на належність до правових сімей. Визначено перспективи легалізації права на евтаназію в Україні на шляху до євроінтеграції.

Ключові слова: право на життя, право на смерть, евтаназія, паліативна допомога, правова сімя, євроінтеграція.