МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ АРХЕОЛОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу міжнародно-правових і національно-правових аспектів
охорони археологічної спадщини під час збройних конфліктів. Основними напрямами дослідження стали
вивчення міжнародних нормативно-правових актів, зокрема Конвенції про захист культурних цінностей
у випадку збройного конфлікту 1954 року, її Протоколів 1954 і 1999 років, положень Додаткових
протоколів до Женевських конвенцій 1977 року, резолюцій Організації Об'єднаних Націй, Статуту
Міжнародного кримінального суду, а також інших документів ЮНЕСКО, що регламентують захист
культурної спадщини під час воєнних дій. Значну увагу приділено аналізу національного законодавства
України, яке регулює сферу охорони культурної та археологічної спадщини, зокрема Закону України «Про
охорону культурної спадщини», Закону України «Про охорону археологічної спадщини», а також
положенням Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за воєнні
злочини проти культурних цінностей. Особливий акцент зроблено на дослідженні проблематики
імплементації міжнародних стандартів у національну правову систему, а також на практичному аналізі
конкретних випадків руйнування, пошкодження та нелегального вивезення археологічних об’єктів у період
збройного конфлікту в Україні 2014–2025 років. Розглянуто наукові підходи українських та зарубіжних
дослідників щодо охорони культурної спадщини в умовах війни, виявлено ключові правові виклики та
суперечності у сфері її захисту. У результаті дослідження сформульовано висновки та запропоновано
правові рекомендації, спрямовані на удосконалення національного законодавства та практичних механізмів охорони археологічної спадщини у період збройних конфліктів.

Ключові слова: археологічна спадщина; збройний конфлікт; міжнародне гуманітарне право; Гаазька конвенція 1954 року; Римський статут МКС; культурні цінності; воєнні злочини; міжнародна відповідальність.