СОЦІАЛЬНІ ПРАВА В УМОВАХ ВІЙНИ: ПОЗИТИВНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ДЕРЖАВИ ТА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

Анотація

Повномасштабна війна поставила соціальні права в Україні у фокус не лише внутрішньої соціальної політики, а й міжнародної відповідальності та відшкодування шкоди, адже порушення прав на житло, соціальний захист, медичну допомогу, освіту, працю та гідний рівень життя набули масового й системного характеру. У статті соціальні права розглядаються як такі, що підлягають ефективному юридичному забезпеченню навіть за умов надзвичайних навантажень на державу, а критерій їх дієвості пов’язується зі здатністю публічної влади гарантувати мінімальні стандарти гідності, доступність засобів захисту та практичне відновлення порушених прав.

Методологічною основою дослідження є доктрина позитивних зобов’язань держави та модель «respect–protect–fulfil», яка дозволяє описати воєнний контекст як ситуацію, де «невтручання» є недостатнім, а ключового значення набувають активні регуляторні, організаційні та процедурні заходи щодо вразливих груп. Обґрунтовано, що у воєнних умовах позитивні зобов’язання виступають юридичним стандартом належної поведінки держави, який трансформує формальні гарантії у реальні можливості доступу до допомоги, реабілітації та соціальної інтеграції.

Проаналізовано міжнародно-правову рамку репарацій крізь призму загальних принципів відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння та універсальних стандартів права на ефективний засіб правового захисту і відшкодування. Висвітлено логіку сучасної компенсаційної архітектури, у якій документування й реєстрація шкоди формують доказову базу для майбутніх процедур присудження компенсацій, а також окреслено практичні бар’єри реалізації права на відшкодування. Показано, що національні механізми компенсації залишаються сегментованими й не повною мірою охоплюють сукупність майнових і немайнових втрат, пов’язаних із втратою доходів, шкодою здоров’ю, тривалою реабілітацією та психосоціальними наслідками війни.

Запропоновано напрями вдосконалення: уніфікацію підходів до обліку й оцінки шкоди, спрощення доказування для типових воєнних ситуацій, узгодження реєстрів і процедур, а також посилення інституційної спроможності правової допомоги. Доведено, що синхронізація позитивних зобов’язань держави з національними та міжнародними інструментами компенсації є передумовою реального відновлення соціальних прав і утвердження соціальної справедливості в умовах війни.

Ключові слова: воєнний стан; Європейський суд з прав людини; збройна агресія; компенсація шкоди; міжнародна відповідальність держави; міжнародний захист прав людини; позитивні зобов’язання держави; репарації; соціальний захист; соціальні права.