ПРАВО НА ЗАБУТТЯ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Анотація

У статті аналізується право на забуття в контексті його визначення та закріплення в Україні та країнах, що входять до Ради Європи та Європейського Союзу. Дослідження охоплює теоретичні засади розуміння права на забуття, зокрема його взаємозв’язок з правом на приватність та свободою слова. Авторка пропонує розглядати «право на забуття» як комплексне право, яке передбачає досягнення балансу між інтересами приватної особи та суспільства. Констатовано, що це право є важливим інструментом захисту гідності та репутації особи. Особлива увага в статті приділяється практичному застосуванню права на забуття, у тому числі механізмам його реалізації та балансу між інтересами приватної особи та суспільства. У цій частині роботи авторка розглядає, як право на забуття втілено в національному законодавстві країн ЄС. Аналіз судової практики Європейського Суду справедливості та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) дозволив оцінити ефективність відповідних законодавчих норм. В статті вказано на необхідність подальшого розвитку національного законодавства з урахуванням європейського досвіду та викликів сучасного цифрового світу.

Ключові слова: право на забуття, право на приватність, право на людську гідність, право на приватне життя, право на ресоціалізацію, право на інформацію, цифрова ідентичність, персональні дані, Європейський Суд справедливості, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).