РОЛЬ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В ФОРМУВАННІ УСПІШНОЇ КАР'ЄРИ: ПСИХОЛОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ ТА ВНУТРІШНІ МЕХАНІЗМИ
DOI:
https://doi.org/10.33216/2220-6310/2024-108-1-85-98Ключові слова:
професійна кар'єра, кар'єрні переходи, професійне самовизначення, успіх, психічне здоров'я, емоційна саморегуляція, психологічні стратегії, внутрішні механізмиАнотація
Дана стаття присвячена вивченню важливої ролі саморегуляції у процесі кар'єрного зростання. Нами досліджено психологічні стратегії та внутрішні механізми, які допомагають індивідам досягати успіху в професійній сфері. У статті висвітлено поняття саморегуляції, її значення та вплив на кар'єрні досягнення, надаючи важливі інсайти для практикуючих фахівців та дослідників у галузі психології кар'єри. Саморегуляція визначається як процес управління психічним станом та власною особистістю, включаючи цілі, принципи, життєвий шлях та різноманітні види активності, такі як пізнавальна, професійна діяльність та спілкування. В контексті нашого дослідження досліджено саморегуляцію психічних станів як складову загальної саморегуляції, яка впливає на організм та особистість через зовнішні та внутрішні чинники та взаємодію з фізичним та соціальним середовищем. Зроблено висновок, що саморегуляція психічних станів є ключовим елементом управління та коригування діяльності, враховуючи емоційний стан суб'єкта. Висновки даного наукового дослідження вказують на значущість саморегуляції в контексті різних аспектів життя та професійної кар'єри. Розвиток цієї навички може сприяти досягненню успіху та задоволенню від професійної діяльності. Результати дослідження свідчать про те, що саморегуляція психічних станів визначається як процес управління психічними процесами та внутрішнім станом особистості. Аналіз показав, що ця навичка дозволяє ефективно управляти діяльністю, враховуючи емоційний стан. Дослідження підкреслює важливість розуміння та підтримки психічного здоров'я та успішної професійної діяльності. Ця робота може послужити основою для розробки стратегій покращення саморегуляції в умовах кризи та при виконанні складних професійних завдань. Додатковим напрямком подальших досліджень може бути поєднання якісних та кількісних методів для отримання комплексного розуміння феномену саморегуляції психічних станів у кризових ситуаціях серед працівників.