Iнтеграція товарознавчих показників якості та безпечності продукції у нефінансову звітність підприємств за стандартами ESRS
DOI:
https://doi.org/10.33216/1998-7927-2025-297-11-118-127Ключові слова:
нефінансова звітність, товарознавство, якість продукції, безпечність продукції, сталий розвиток, верифікованість даних, екологічні та соціальні розкриттяАнотація
У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади інтеграції товарознавчих показників якості та безпечності продукції у систему нефінансової звітності підприємств відповідно до вимог Європейських стандартів звітності зі сталого розвитку ESRS. Показано, що чинні підходи до нефінансового звітування зосереджуються переважно на регуляторній відповідності, оцінці подвійної суттєвості та організації контурів даних, тоді як продуктова складова залишається фрагментарною і переважно наративною. Здійснено критичний аналіз наукових праць у сфері ESRS, нефінансової звітності та товарознавства, що дало змогу виявити відсутність системного методологічного підходу до включення показників якості та безпечності продукції у структуру екологічних і соціальних розкриттів. Узагальнено домінантні підходи, їхні обмеження та визначено «точки входу» даних про продукцію у розкриття впливів, ризиків і управлінських практик, показано перехід від формули «сертифіковано» до вимірюваних і верифікованих індикаторів. Систематизовано товарознавчі показники з позицій їх релевантності вимогам суттєвості, порівнюваності та верифікованості нефінансової інформації, окреслено групи показників, які можуть формувати доказову базу розкриттів, а також параметри, що потребують уніфікації методик і агрегування для зовнішнього подання. Підкреслено пріоритетність індикаторів безпечності, відповідності стандартам і простежуваності як таких, що мають найвищу доказовість, водночас показано, що показники фізико-хімічної якості та стабільності виробництва потребують узгоджених правил зіставлення. Запропоновано концептуальний підхід до інтеграції товарознавчих показників у нефінансову звітність за стандартами ESRS, який передбачає стандартизацію структури даних, формування доказової бази та трасованості через прив’язку до первинних документів контролю якості й безпечності, агрегування технічних параметрів та включення показників у логіку розкриття впливів, ризиків і управлінських рішень. Практична реалізація запропонованого підходу дозволяє підвищити інформативність, прозорість і аналітичну цінність нефінансової звітності, знизити ризики її формалізації та зміцнити довіру ключових стейкхолдерів до даних про якість і безпечність продукції.
Посилання
1. Leal Filho W., Wall T., Williams K., Pimenta Dinis M. A., Fernandez Martin R. M., Mazhar M., Gatto A. European sustainability reporting standards: An assessment of requirements and preparedness of EU companies. Journal of Environmental Management. 2025. Vol. 380. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jenvman.2025.125008.
2. Raimo N., L’Abate V., Sica D., Vitolla F. Integrated reporting and the Corporate Sustainability Reporting Directive: bridging the gap or growing apart? Management Decision. 2025. DOI: https://doi.org/10.1108/MD-10-2024-2408
3. Солодовнік О., Майданник О. Підходи до оцінки суттєвості у звітності про сталий розвиток згідно з міжнародними та європейськими стандартами. Економіка та суспільство. 2024. № 63. С. 240-247. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-63-83.
4. Солодовнік О.О. Інституційні засади та досвід запровадження нефінансового звітування компаній в ЄС. Інфраструктура ринку. 2023. Вип. 71. С. 265-270. DOI: https://doi.org/10.32782/infrastruct71-46
5. Дмитренко О.М., Вітер С.А. Обліково-аналітичні аспекти формування нефінансової звітності українськими компаніями. Облік і фінанси. 2020. №2 (88). С. 18-28. DOI: https://doi.org/10.33146/2307-9878-2020-2(88)-18-28.
6. Надейко М., Хілуха О. Нефінансова звітність як інструмент управління соціальною відповідальністю. Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2020. Вип. 59. С. 88-98. DOI: http://dx.doi.org/10.30970/ ves.2020.59.0.5909.
7. Grunert K.G. Food quality and safety: Consumer perception and demand. European Review of Agricultural Economics. 2005. Vol. 32(3). P. 369-391. DOI: https://doi.org/10.1093/eurrag/jbi011.
8. Luning P. A., Marcelis W. J., Jongen W. M. F. Food quality management: A techno-managerial approach. Wageningen Academic Publishers. 2002. URL: https://library.wur.nl/WebQuery/wurpubs/ 328982.
9. Van der Spiegel M., Luning P.A., Ziggers G.W., Jongen W.M.F. Towards a conceptual model to measure effectiveness of food quality systems. Trends in Food Science & Technology. 2003. Vol. 14(10). P. 424-431. DOI: https://doi.org/10.1016/S0924-2244(03)00058-X.
10. Unnevehr L.J., Jensen H.H. The economic implications of using HACCP as a food safety regulatory standard. Food Policy. 1999. Vol. 24(6). P. 625-635. DOI: https://doi.org/10.1016/S0306-9192(99)00074-3.
11. Trienekens J., Zuurbier P. Quality and safety standards in the food industry: Developments and challenges. International Journal of Production Economics. 2008. Vol. 113(1). Р. 107-122. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijpe.2007.02.050.
12. Bánáti D. Consumer response to food scandals and crises. Trends in Food Science & Technology. 2011. Vol. 22(2-3). Р. 56-60. DOI: https://doi.org/10.1016/j.tifs.2010.12.007.
13. Codex Alimentarius Commission. General principles of food hygiene CXC 1-1969. FAO/WHO. URL: https://www.fao.org/fao-who-codexalimentarius/codex-texts/codes-of-practice/en/.
14. International Organization for Standardization. ISO 9001:2015 Quality management systems – Requirements. URL: https://www.iso.org/standard/ 62085.html.
15. International Organization for Standardization. ISO 22000:2018 Food safety management systems – Requirements for any organization in the food chain. URL: https://www.iso.org/standard/ 65464.html.
