Історіографічний аналіз етапів розвитку дистанційного навчання в післядипломній освіті України

Анотація

У статті здійснено історіографічний аналіз етапів розвитку дистанційного навчання в післядипломній освіті України.
Зазначено, що особливої актуальності наразі набула проблема повномасштабного та якісного впровадження дистанційного навчання в післядипломну педагогічну освіту, і для такого впровадження важливим є минулий вітчизняний та зарубіжний досвід, використання ідей учених для розв’язання сучасних проблем освіти.
На основі вивчення та аналізу наукового доробку вітчизняних учених виокремлено: етапи становлення та розвитку дистанційної освіти в Україні – перший етап (2000–2001 рр.), другий етап (2002–2003 рр.) (Л. Шинкаренко); етапи впровадження дистанційного навчання в післядипломну педагогічну освіту – перший початковий етап (1999–2002 рр.), другий – етап становлення (2003–2008 рр.), третій – етап розвитку (2009–2014 рр.) (С. Антощук); етапи становлення та розвитку системи післядипломної педагогічної освіти разом з упровадженням дистанційного навчання: перший – етап становлення післядипломної педагогічної освіти як системи (2000-2005 рр.), другий – етап розвитку (2005-2010 рр.), третій – етап модернізації освітньої діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти (2011-2015 рр.), четвертий – етап цифровізації на основі широкого застосування в освітній діяльності сучасних інформаційних, комп’ютерних, телекомунікаційних та цифрових технологій (2016 р. і дотепер) (Л. Ляхоцька).
Підсумовано, що вивчення історичного досвіду уможливлює виявляти закономірності розвитку досліджуваної проблеми, ефективно розв’язувати сучасні освітні задачі (навчання впродовж життя, неперервність у навчанні педагогічних кадрів, навчання на відстані, додаткове навчання, онлайн-навчання, дистанційне навчання), зважаючи на досягнення минулого; сприяє цілеспрямованості, конкретності, перспективності.