Політика академічної доброчесності та етики
Основні принципи редакційної політики видання: об’єктивність та неупередженість у відборі статей з метою їх публікації; висока вимогливість до якості подання наукових результатів; подвійне «сліпе» рецензування статей; колегіальність у прийнятті рішень щодо публікації статей; доступність та оперативність у спілкуванні з авторами; суворе дотримання авторських та суміжних прав; суворе дотримання політики академічної доброчесності.
1. Політика щодо плагіату
Редакційна колегія визначає явище плагіату наступним чином: Плагіат (англ. plagiarism) ‒ оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого тексту під іменем особи, яка не є автором цього тексту. Самоплагіат (англ. self-plagiarism) ‒ повторна публікація автором значних за обсягом та ідентичних за формою і змістом своїх же наукових текстів без зазначення факту їх попередньої або одночасної публікації. Текстовий плагіат ‒ повне або часткове запозичення фрагментів тексту (не видозмінених або модифікованих), що присутній у статтях, тезах, звітах, монографіях, рукописах кваліфікаційних робіт, тощо.
Дії, що характеризують процес плагіату: видавання чужої роботи за власну; копіювання слів або ідей інших осіб без посилання на їх праці; умисне упущення посилання зі списку джерел; надання невірних даних про джерело; зміна порядку слів зі збереженням загальної структури речення та без посилання на джерело; копіювання великої кількості тексту або ідей із зазначенням посилань на джерела, що в сукупності складають більшу частину статті. Плагіат класифікують за наступними категоріями: точне копіювання без змін (Copy & Paste) та без належного бібліографічного оформлення запозичених фрагментів; копіювання із змінами у мовній, лексичній і технологічній інтерпретації (із перестановкою слів, заміною літер, цифр); наслідування стилю; переклад з іншої мови; запозичення ідеї.
Статті у виданні перевіряються на наявність плагіату за допомогою програмного забезпечення StrikePlagiarism.com. Редакційна колегія видання аналізує всі випадки зафіксованого плагіату та зберігає за собою право не допустити рукопис до процесу рецензування. Наукові роботи, які були отримані редакцією збірника, аналізуються за такими показниками:
- якщо оригінальність тексту рукопису становить понад 80% – матеріал допускається до розгляду;
- якщо оригінальність роботи становить від 60 до 80% – наукова робота повертається автору (авторам) на доопрацювання з рекомендацією переглянути текстові запозичення та повторно надіслати статтю у виправленому документі;
- рукописи з оригінальністю менше 60% – до розгляду не приймаються.
Усю відповідальність за достовірність інформації у статтях, точність назв, прізвищ та цитат несуть автори представлених матеріалів згідно чинного законодавства України (Закон України "Про авторське право і суміжні права").
Плагіат у всіх формах є неприйнятним і розглядається як прояв неетичних дій та порушення системи норм професійної поведінки у взаєминах авторів, рецензентів, редакторів, видавців і читачів, яке суперечить положенням розділу «Публікаційна етика та редакційна політика». Якщо факт текстового запозичення був зафіксований після публікації, то редакційною колегією проводиться його ретельний аналіз. Редакція збірника в обов᾿язковому порядку контактує з автором і повідомляє щодо обставин, які виникли. Залежно від кількості плагіату, документ також може бути видалений з бази даних збірника.
2. Політика щодо фабрикації та фальсифікації даних
Фабрикація (вигадування) та фальсифікація (свідоме спотворення) дослідницьких даних, результатів експериментів, статистичних показників, графічних матеріалів або інших наукових результатів є грубим порушенням академічної доброчесності. Виявлення таких дій є підставою для відхилення рукопису або відкликання вже опублікованої статті. Порядок ретракції наведено на сторінці «Порядок ретракції».
3. Політика щодо конфлікту інтересів
Автори зобов’язані повідомляти редакцію про наявність реального або потенційного конфлікту інтересів (фінансового, професійного чи особистого), який може вплинути на результати дослідження або їх інтерпретацію.
Рецензенти та члени редакційної колегії повинні заявляти про конфлікт інтересів та відмовлятися від участі у розгляді рукопису в разі його наявності.
4. Політика авторства
Авторство статті повинно базуватися виключно на суттєвому інтелектуальному внеску в концепцію дослідження, його виконання, аналіз результатів та підготовку рукопису.
Неприпустимими є:
- «гостьове» авторство;
- «подарункове» авторство;
- «приховане» авторство.
Усю відповідальність за достовірність інформації, точність назв, прізвищ і цитат несуть автори відповідно до чинного законодавства України (Закон України «Про авторське право і суміжні права»).
5. Дублююча та паралельна публікація
Подання одного й того самого рукопису одночасно до кількох видань забороняється. Повторна публікація матеріалу без належного посилання на первинне джерело також є порушенням академічної доброчесності.
6. Етичні стандарти досліджень за участю людей або тварин
Дослідження за участю людей повинні здійснюватися з дотриманням етичних норм та принципів добровільної інформованої згоди учасників. Дослідження із залученням тварин повинні відповідати вимогам гуманного поводження та чинному законодавству. Більш детально про це можно почитати на сторінці "Публікаційна етика та редакцфйна політика" в розділі "Етика".
7. Політика виправлень та відкликання
У разі виявлення суттєвих помилок або порушень після публікації редакція залишає за собою право:
- опублікувати виправлення (corrigendum);
- опублікувати редакційне зауваження;
- відкликати статтю з офіційним повідомленням;
- видалити матеріал з бази даних видання.
8. Процедура розгляду порушень
Усі повідомлення про можливі порушення академічної доброчесності та етичних норм розглядаються редакційною колегією конфіденційно, об’єктивно та у встановлені строки. Порядок розгляду подібних повідомлень наведено на сторінці «Порядок розгляду скарг щодо порушень етичних норм». Редакція контактує з автором для з’ясування обставин. За необхідності можуть залучатися незалежні експерти.
Редакційна колегія залишає за собою право не допускати рукопис до рецензування або приймати рішення щодо відкликання публікації залежно від характеру та обсягу порушення.
