Управління стратегічним потенціалом сталого розвитку агропродовольчих підприємств: системний аспект

Анотація

У статті розглянуто управління стратегічним потенціалом сталого розвитку агропродовольчих підприємств з позицій системного підходу, що набуває особливої актуальності в умовах глобальної економічної нестабільності, воєнних ризиків та трансформації національних і світових продовольчих систем. Обґрунтовано, що забезпечення продовольчої безпеки держави потребує переходу від локального вирішення виробничих завдань до комплексного управління інтегрованими можливостями агропродовольчих підприємств як елементів ширшої соціально-економічної системи.

Стратегічний потенціал розкрито як динамічну багатовимірну систему, функціонування якої визначається взаємодією економічних ресурсів, управлінських механізмів та інноваційної спроможності суб’єктів господарювання. Запропоновано структурно-функціональну декомпозицію стратегічного потенціалу за трьома ключовими векторами: економічним, що формує ресурсний базис розвитку; управлінським, який забезпечує регуляторну узгодженість і стратегічну координацію; інноваційним, що виконує роль динамічного каталізатора адаптації та оновлення.

У межах дослідження акцентовано увагу на ролі інновацій як інтегруючого елемента системи стратегічного потенціалу, здатного трансформувати статичні ресурси у стійкі конкурентні переваги. Сформовано типологію інноваційних детермінант, що охоплює екоорієнтовані технологічні рішення, інтелектуально-цифрові інновації у сфері AgTech та соціально-організаційні інструменти розвитку агропродовольчих систем. Показано, що їх впровадження сприяє зниженню втрат у ланцюгах постачання, підвищенню адаптивності підприємств до зовнішніх шоків та стабілізації виробничих циклів.

Методичний інструментарій дослідження базується на використанні мультиплікативної моделі інтегрального оцінювання стратегічного потенціалу, що дозволяє врахувати синергетичний ефект взаємодії складових та чутливість системи до зовнішніх впливів. Обґрунтовано доцільність використання такої моделі для виявлення «вузьких місць» у системі управління та формування збалансованих управлінських рішень. Отримані результати можуть бути використані в практиці стратегічного управління агропродовольчими підприємствами з метою узгодження їх мікроекономічних цілей із завданнями забезпечення національної продовольчої безпеки та довгострокової стійкості розвитку.