Взаємодія автора і читача в англомовному академічному тексті

Анотація

У статті розглянуто взаємодію автора і читача як одну з визначальних характеристик англомовного академічного тексту. Вихідним є положення про те, що автор не лише повідомляє результати дослідження, а й визначає ступінь категоричності тверджень, позначає власну позицію та передбачає можливу реакцію адресата. Мета статті – схарактеризувати цю взаємодію через засоби вираження авторської позиції та залучення читача, а також запропонувати способи роботи з ними під час навчання англомовного академічного письма. З’ясовано, що авторська позиція реалізується за допомогою засобів пом’якшення і посилення тверджень, маркерів ставлення та самозгадування. Їх вибір дає змогу співвіднести силу висловленого положення з переконливістю доказів і водночас окреслити відповідальність автора за його зміст. Залучення читача забезпечують займенники на позначення читача, директивні дієслова, питання, апеляції до спільного знання та коментарі, за допомогою яких автор спрямовує увагу адресата й полегшує сприйняття аргументації. Обґрунтовано, що ефективність цих засобів визначається не частотністю вживання, а їх відповідністю жанру, доказовій основі та комунікативному наміру. Запропоновано опрацьовувати взаємодію автора і читача у три послідовні етапи: функціональне спостереження, кероване перетворення та самостійне редагування тексту. На першому етапі здобувачі зіставляють способи представлення однакових за змістом тверджень; на другому змінюють ступінь їх категоричності й характер звернення до адресата відповідно до запропонованої ситуації; на третьому пишуть і редагують власний мікротекст. Критеріями оцінювання визначено узгодженість тверджень із доказами, чіткість авторської позиції, послідовність аргументації та зрозумілість викладу для читача.