ПЕДАГОГІЧНІ ІМПЛІКАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОЇ ТЕОРІЇ Л. ВИГОТСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.33216/2220-6310-2022-103-1-233-246Ключові слова:
культурно-історична теорія, інтерпсихічне та інтрапсихічне, культурний розвиток, соціальне середовище, теорія знакаАнотація
У статті розглядаються суть і значення культурно-історичної теорії Л. Виготського. Під час культурної дифузії актуалізуються тенденції мультикультуралізму як противага цього процесу. Ось чому теорія Виготського набуває особливого сенсу і значення для вітчизняної педагогіки. Не може бути єдиним суспільство, в якому у кожного покоління «свої» цінності. Саме в цій тезі полягає значущість культурно-історичної теорії Л. Виготського, який розкрив соціальну природу формування психічних якостей особистості. Педагогічна модель чи технологія повинні спиратися на культурно-історичний базис, який зі свого боку дає опору для формування загальної концепції освіти в суспільстві. Звернення до культурно-історичної теорії Л. Виготського – це черговий крок до розуміння закономірностей розвитку педагогіки, формування методологічної основи педагогічної науки в сучасному соціокультурному просторі. Згідно з концепцією Л. Виготського, культурний розвиток дитини передбачає процес, в якому біологічні характеристики (здібності до пам'яті, мислення) трансформуються в соціальні, а соціальні інтеріорізуються в психологічні, видозмінюючи механізми процесів прояву і розвитку пам'яті і мислення. Л. Виготський доводить, що рефлекторні механізми відходять на другий план, а соціально-культурні стають пріоритетними. Відзначено, що не кожне соціальне відношення або соціальна взаємодія може стати внутрішньою вищою психічною функцією, а лише те, що з’являється як категорія, як одиниця драми. В акті переживання драматичне зіткнення переплавляється і виливається у зміну структури особистості, стаючи актом розвитку. Соціальні відносини формують зразки чи моделі поведінки. Соціальні відносини не завжди означають колективні відносини. Соціальність може бути джерелом особистого переживання. Розглядається концепція знака, де свідомість маніпулює символами та поняттями. Культурно-історична теорія Л. Виготського – зразок культурного релятивізму, що може бути протиставлено сучасним процесам культурної дифузії.
