ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДНИК КУЛЬТУРИ МИРУ В УКРАЇНЦІВ

Анотація

Стаття містить результати наукових досліджень щодо особливостей формування навичок екологічної безпеки як складника культури миру в українців у контексті соціальних викликів під час війни в Україні. Проаналізовано стан сформованості екологічної компетентності громадян у контексті воєнних дій та засвідчено достатній теоретичний рівень сформованості екологічної компетентності, але низький ступінь здатності практично застосувати знання щодо парадигми безпекової поведінки та реалізації здоров’язберігаючої компетентності в складних екологічних обставинах. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти значущості поняття «культура миру» як взаємної безпеки людства в усьому її різноманітті з глибоким відчуттям ідентичності видів і спорідненості із живою землею та відсутністю потреби в насильстві. Визначено екологічну безпеку як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, зумовлених антропогенними чи природними чинниками. Проаналізовано Програму дій з питань культури миру Генеральної Асамблеї ООН та визначено вимоги до забезпечення культури миру (повага до життя, припинення насильства, повага до суверенітету й територіальної цілісності, прав і свобод людини, мирне врегулювання конфліктів, потреби розвитку та екології нинішніх і майбутніх поколінь задля сталого розвитку). Схарактеризовано особливості безпекової соціальної взаємодії з іншими людьми, безпекової повсякденної діяльності в контексті формування екологічної культури як складника культури миру під час війни в Україні. Актуалізовано потребу розвивати вміння використовувати здобуті знання у власній здоров’язабезпечуючій діяльності, зокрема і під час відновлення територій, постраждалих внаслідок бойових дій.