ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВОКАЛЬНИХ МЕТОДИК У ХХ СТОЛІТТІ
DOI:
https://doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-193-201Ключові слова:
вокальне мистецтво, вокальна методика, вокальна школа, співаки, вокал, вокальне навчання, вокаліст, вокальна культура, співочий голос, педагоги, вокалістиАнотація
У статті досліджуються тенденції розвитку вокальних методик у ХХ столітті. Зазначено, що на протязі ХХ століття здійснювався активний процес розвитку вокальних педагогічних технологій, принципово нових форм навчання і виховання співацьких голосів.
Підкреслено, що майбутньому вокалісту слід знати історію розвитку вокального мистецтва, становлення і розвиток вокальних шкіл і різноманітних оригінальних методик вокального навчання, які стали активно розвиватися у ХХ столітті.
Автор статті зазначає, що для розуміння тенденцій розвитку вокального мистецтва важливим є усвідомлення процесів розвитку вокальної культури у різних країнах.
Проаналізовано досвід розвитку вокальної культури в Західноєвропейських країнах світу, таких як Італія, Франція, Германія, а також вітчизняний досвід.
Автор статті зазначає, що серед відомих педагогів-вокалістів першої половини ХХ століття, які впливали на розвиток європейської вокальної школи, слід назвати Р. Дюмагеля, Р. Фюжера, Ф. Шмітта, Ю. Гея, Ю. Штокгаузена та інших.
Викладення основних методичних принципів вокального навчання, які були вироблені в першій половині ХХ століття можна знайти в роботах В. Багадурова «Очерки по истории вокальной методологии» та І. Назаренко «Искусство пения».
Обґрунтовано, що все багатство співочого голосу може розкрити лише співак-музикант, співак-митець, який здійснює вокальний процес свідомо на підставі певних теоретичних знань з методики вокалу, історії вокального мистецтва. У ХХ столітті відбувався активний процес розвитку вокальних методик у різних країнах.
