МІРКУВАННЯ ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНО-СМИСЛОВИЙ ТИП ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ: ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність проблеми формування міркування як функціонально-смислового типу зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку. На основі аналізу проблеми виокремлені фактори, що дають можливість визначити вихідні позиції організації педагогічної діагностики особливостей міркування та створення оптимальних умов педагогічного впливу на розвиток цього типу зв’язного мовлення. Сутність педагогічної діагностики обумовлена змістом виділених критеріїв – інтелектуальним, лінгвістичним, особистісним, мовленнєвим. На основі даних критеріїв диференційовано рівні розвитку міркування у дітей старшого дошкільного віку – репродуктивний, нормативно-адаптивний, творчий та зазначено їх кількісні та якісні характеристики. Акцентовано положення щодо єдності розвитку мовлення та мислення, яке детермінувало вибір діагностичного інструментарію. Результати діагностування проаналізовані з позицій традиційних лінгвістичних характеристик, що є показові для цього виду зв’язного висловлювання: обсяг висловлювання, синтаксична будова висловлювання, засоби зв’язку окремих частин міркування, мовні засоби. Представлена методична інтерпретація результатів педагогічної діагностики, що засвідчує необхідність визначення оптимальних умов взаємодії дорослого та дитини у контексті проблеми дослідження. Доведено ефективність реалізації виокремлених умов педагогічного впливу: спеціально організована мовленнєва діяльність у процесі навчального діалогу та комунікативної взаємодії, організація спільної партнерської діяльності педагога та дитини, створення атмосфери для вільної самостійної мовленнєвої діяльності дітей. У висновках підкреслено значення супроводжувального стиля педагогічної взаємодії педагога та дитини, спеціальної організації розвивального мовленнєвого середовища та синергетичного ефекту комплексної реалізацій зазначених умов.