УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІОТИЗМ: МОРАЛЬНІ РЕФЛЕКСІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

У статті обґрунтовано силу українського патріотизму як духовного й політичного явища. Автор представляє третю статтю, яка є продовженням цієї теми щодо поглиблення поняття «патріотизм», а також рефлексії щодо війни, місця й ролі українців на теренах війни, осмислення духовних цінностей тощо. Війна руйнує матеріальний світ, але гартує душі людей, мобілізує духовні ресурси. Патріотизм нині сприймається в тандемі з національною ідеєю, бо ця ідея є певною системою організації суспільства. Метою статті є розкрити національно-громадянське спрямування патріотизму українського народу та роль рефлексії в розумінні цього феномена в умовах війни. Спрямовано увагу на семантичні складові поняття «патріотизм» – любов, відданість, повага, пристрасть, піднесення, сміливість, бажання, – та наведено приклади. У вишиванці – патріотична пристрасть й піднесення, бо вона як символ самоідентифікації, спосіб самовираження власної свободи та символ непокори; мурали – як духовна зброя української нескореності, свободи, солідарності. По-новому, яскраво й з любов’ю сприймається українська мова й ставлення людей до неї: мова сприймається як символ, багатство нації, відмінна духовна ознака. Осмислено рефлексію як глибоке емоційне відчуття сили дієвого патріотизму: це війна за душі людей, а духовність допомагає нам відчути, наскільки люди залишилися чутливими до болю інших людей, до втрат, смерті, і головне – наскільки вони духовно вище ворога. Теоретично розкрито тезу, що моральність є духовним підмурком патріотизму, а патріотизм – практичним втіленням прояву любові до країни. Патріотизм виступає як показник духовності як особистості, так і народу. Практично показано, що статтю можна використовувати у процесі вивчення гуманітарних дисциплін, диспутів чи дискусій про український патріотизм в умовах війни.