Iнноваційні підходи до стратегічного управління розвитком територіальних громад україни в умовах цифрової трансформації та структурних викликів

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження сутності, змісту та особливостей стратегічного управління розвитком територіальних громад у сучасних умовах структурних трансформацій, децентралізації публічної влади, воєнних викликів і повоєнного відновлення України.

Обґрунтовано, що стратегічне управління виступає не лише інструментом довгострокового планування, а цілісною управлінською парадигмою, яка забезпечує формування стратегічного бачення майбутнього громади, визначення пріоритетів її розвитку та узгодження дій органів місцевого самоврядування, бізнесу, громадськості й інших зацікавлених сторін.

Узагальнено та систематизовано наукові підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до трактування стратегічного управління розвитком територіальних громад, виокремлено його базові характеристики, зокрема системність, цілеспрямованість, довгостроковість, інноваційність, адаптивність, гнучкість і партисипативність.

Значну увагу приділено ролі інноваційних управлінських підходів, цифрової трансформації, розвитку людського та соціального капіталу, формуванню позитивного бренду громади, підвищенню рівня прозорості та підзвітності місцевої влади, а також зміцненню інституційної спроможності органів місцевого самоврядування. Доведено, що в умовах воєнного стану та повоєнної відбудови стратегічне управління має інтегрувати механізми управління ризиками, антикризового реагування, забезпечення безпеки життєдіяльності населення, міжнародного співробітництва та залучення зовнішніх фінансових, інвестиційних і технічних ресурсів.

На основі узагальнення наукових підходів запропоновано авторське визначення стратегічного управління розвитком територіальних громад, яке відображає його комплексний, інтерактивний та динамічний характер. Зроблено висновок, що ефективне стратегічне управління є ключовою передумовою формування життєздатних, стійких і самодостатніх територіальних громад, здатних до саморозвитку, адаптації до змін зовнішнього середовища, підвищення конкурентоспроможності територій та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку і якості життя населення.