Аналіз ресурсного потенціалу вторинних енергоресурсів регіону: оцінка сировинної бази вторинних енергетичних ресурсів та "розриву безпеки"

Анотація

Зростання енергетичних потреб та екологічні наслідки використання викопного палива формують потребу у впровадженні сталих регіональних енергетичних рішень. Одним із ключових напрямів є використання вторинних енергетичних ресурсів, зокрема енергетичного відновлення відходів, що поєднує принципи циркулярної економіки з підвищенням ефективності енергосистем. У контексті Європейського зеленого курсу та Енергетичної стратегії України до 2050 р. актуалізується оцінка економічної доцільності вторинних енергетичних ресурсів саме на регіональному рівні, де формується сировинна база і визначається баланс між утворенням відходів, їх енергетичним потенціалом та вигодами для громад. Аналіз динаміки потоків відходів Івано-Франківської області за 2010–2023 рр. виявив значний, але нереалізований ресурсний потенціал. Переважання захоронення над переробленням свідчить про лінійну модель управління, що генерує економічні втрати й екологічні ризики. Попри зростання коефіцієнта відновлення до 78,2 % у 2023 р., обсяги спалення залишаються мінімальними. Особливу загрозу становлять небезпечні відходи I–III класів, частка яких невелика, але відсутність потужностей для їхнього термічного знешкодження формує «розрив безпеки». Структурний аналіз показав, що у 2023 р. загальний обсяг відходів зріс удвічі, а нові категорії, зокрема відходи згоряння (554,6 тис. т), демонструють потенціал для створення вторинних енергетичних ресурсів. Зростання текстильних і хімічних відходів підтверджує наявність стабільної сировинної бази для впровадження технологій енергетичного відновлення відходів. Додатковий антропогенний тиск, пов’язаний із міграційними процесами та зміною структури споживання, посилив навантаження на систему поводження з відходами, що актуалізує потребу в децентралізованих ВЕР-рішеннях. Проведена оцінка дозволила кількісно окреслити масштаб недовикористаного енергетичного потенціалу та визначити пріоритети модернізації інфраструктури. Отримані результати доводять стратегічну необхідність переходу від полігонної моделі до енергетичного відновлення, що забезпечить екологічну безпеку, скорочення фінансових витрат, підвищення енергетичної стійкості та формування основ регіональної енергетичної автономії України.