КОРДОЦЕНТРИЗМ ЯК ПРОЯВЛЕННЯ ДУХОВНОСТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ

Анотація

У статті досліджується кордоцентризм як напрям української філософської думки, що відображає специфіку української духовності. Кордоцентризм представляє «серце» як духовний центр людського буття, в якому «серце» є універсальною категорією, що поєднує принцип єдності духовного серця з розумово-раціональними силами людини. Досліджено місце «філософії серця» в системі розумової діяльності людини, а також відмінність визначень «ум» («інтелект») і «розум» («духовне серце»). Перший термін зазвичай відноситься до людського інтелекту і пов’язаної з ним здатності логіки – на чому базується і що використовує наука. Під розумом зазвичай розуміють людську свідомість як частину душі, яка включає як частину ум (інтелект), в тому числі і духовне серце. Тут згадка про серце в духовному аспекті не означає орган, який переганяє кров, – це духовне серце. В арсеналі розуму (свідомості душі) також є інтуїція, просвітлення тощо – це властивості духовного серця. Кордоцентризм – це теорія поєднання фізичної та духовної реальності, в якій людина зводиться до поняття духовного і це духовне виходить на перший план. Кордоцентризм як напрям української філософської думки, як філософська традиція відображає духовну і практичну історію нації, менталітет українського етносу, самобутність України з її соціокультурним підґрунтям, і лише розуміння всіх цих факторів взаємодії є умовою розкриття самобутності української філософської думки. Українські мислителі передавали погляди більш наглядно в контексті з життям, призначенням й життєвими обставинами людини. Внутрішній зміст кордоцентризму, первинної ієрархії духовного, який очікувано притаманний українському народові, яскраво проявився під час протистояння повномасштабній війні з Росією. Коли майже всі українці стали на захист рідної землі, проявивши неймовірну висоту і широту сили духу, силу любові до своєї країни, самопожертви.