МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕЛІ АКСІОРОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ЗАСОБУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Анотація

Сучасні тенденції масових культурних та ціннісних змін призводять до актуалізації особливої уваги до галузі культури і мистецтв. Мовиться про необхідність розвитку системи професійної освіти відповідної спеціалізації, зокрема формування аксіологічної компетентності у майбутнього фахівця у галузі культури та мистецтв. Ефективним засобом формування такої компетентності розглядається аксіорозвивальне середовище.

Зважаючи на означене, метою дослідження заявлено розкриття методичних аспектів експериментальної перевірки ефективності моделі аксіорозвивального середовища як засобу професійної підготовки майбутнього фахівця у галузі культури і мистецтв.

На підставі проведеного дослідження усі методики діагностування були згруповані за чотирма блоками: Блок 1. Методики для дослідження розуміння студентами сутності та специфіки аксіологічних знань і професійно значущих цінностей. Блок 2. Методики для дослідження засвоєння професійно значущих цінностей як мотивуючих факторів культурно-мистецької професійної діяльності. Блок 3. Методики для дослідження здатності фахівця до практичної реалізації аксіологічної компетентності як відображення внутрішнього прийняття й здатності до реалізації і промоції цінностей культури і мистецтва. Показано, що саме діагностується у межах певних методичних блоків.

Вперше обґрунтовується позиція, що діагностика аксіологічної компетентності має бути зорієнтована на інтегральне поєднання всіх її компонентів, що входять до її структури, та супроводжуватися визначенням рівня їхнього розвитку. У зв’язку з цим сформовано пакет психодіагностичних методик для дослідження окремих компонентів аксіологічної компетентності. Емпіричним шляхом підтверджено перспективність запропонованого діагностичного інструментарію щодо дослідження компонентів аксіологічної компетентності фахівця у галузі культури та мистецтв.

Обґрунтовано наукову позицію про перспективність впровадження в освітянську практику з метою формування аксіологічної компетентності концепту аксіорозвивального середовища.