Суть та еволюція поняття «освітньо-культурологічні засади» у світовому цифровому дискурсі
DOI:
https://doi.org/10.33216/2220-6310/2026-112-1-214-236Ключові слова:
науково-аналітичний супровід, освітньо-культурологічні засади, цифровий дискурс, цифрова культура, цифрова трансформація освіти, відкрита освіта, відкрита наукаАнотація
Автором обґрунтовано суть поняття «освітньо-культурологічні засади» та досліджено його еволюцію у світовому цифровому дискурсі відкритої освіти, визначено основні етапи його розвитку, систематизовано наукові підходи до його інтерпретації, розроблено авторську періодизацію еволюції поняття та сформульовано його авторське визначення як теоретичну основу подальшого розвитку в умовах цифрової трансформації освіти. Проаналізовано праці учених, у яких представлено результати досліджень з вивчення культурологічного підходу в освітніх парадигмах минулого і сучасності. Концептуалізовано еволюційний поетапний перебіг наукової думки у відповідних історичних періодах. Розглянуто провідні концепції, що вплинули на еволюційні процеси розвитку зазначеного поняття та проведено історико-філософський аналіз трансформації його змісту під впливом цифровізації освіти, відкритої науки й глобального цифрового науково-освітнього простору. За результатами проведених розвідок виокремлено певні кластери розв’язання завдань прикладного наукового дослідження «Науково-аналітичний супровід розбудови єдиного інформаційного простору відкритої освіти» (2026–2028, 0126U001421), що виконується у Державній науково-педагогічній бібліотеці України імені В. О. Сухомлинського (НАПН України).
Посилання
1. Андрущенко В. П. Філософія освіти : навч. посіб. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. 329 с.
2. Бистрицький Є., Зимовець Р., Пролеєв О. Комунікація і культура в глобальному світі. Київ : Дух і літера, 2020. 416 с.
3. Концепція розвитку відкритої науки в НАПН України на 2024–2030 роки (Постанова Президії НАПН України від 22 серпня 2024 р. № 1-2/10-146) / НАПН України ; розроб. : І. Драч, О. Петроє, О. Бородієнко. https://naps.gov.ua/ua/press/announcements/3373/ (дата звернення: 31.07.2026).
4. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в освітньому просторі. 2-ге вид. Київ : Педагогічна думка, Т-во «Знання» України, 2011. 520 с.
5. Сисоєва С. О. Освітні реформи: освітологічний контекст : монографія. Київ : ВП «Едельвейс», 2013. 460 с.
6. Bruner J. The Culture of Education. Cambridge, MA : Harvard University Press, 1997. 240 p.
7. Castells M. The Rise of the Network Society. 2nd ed. Oxford : Blackwell Publishing, 2011. 656 p.
8. European Commission. Digital Education Action Plan 2021–2027: Resetting Education and Training for the Digital Age. Luxembourg : Publications Office of the European Union, 2023. 68 p. eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52020DC0624 (date of access:: 31.07.2026).
9. Freire P. Pedagogy of the Oppressed. 30th Anniversary Edition. New York : Continuum, 2000. 183 p.
10. Jenkins H., Purushotma R., Weigel M., Clinton K., Robison A. Confronting the Challenges of Participatory Culture: Media Education for the 21st Century. Cambridge (MA) : MIT Press, 2009. 145 p. https://www.macfound.org/media/article_pdfs/jenkins_white_paper.pdf (date of access:: 31.07.2026).
11. Lévy P. Collective Intelligence: Mankind's Emerging World in Cyberspace. Cambridge (MA): Perseus Books, 1997. 277 p.
12. Luckin R. Machine Learning and Human Intelligence: The Future of Education for the 21st Century. London : UCL Press, 2018. 157 p.
13. Morin E. Seven Complex Lessons in Education for the Future. Paris : UNESCO Publishing, 1999. 67 p. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000117740 (date of access:: 31.07.2026).
14. Nang Sagawah Win Bo. OECD Digital Education Outlook 2023: Towards an Effective Digital Education Ecosystem. Hungarian Educational Research Journal. 2023. Vol. 15(2). P. 284–289. https://doi.org/10.1556/063.2024.00340.
15. Nussbaum M. C. Not for Profit: Why Democracy Needs the Humanities. Princeton : Princeton University Press, 2024. 192 p.
16. Open Science Outlook 1: Status and Trends Around the World. Paris : UNESCO Publishing, 2023. 74 p. https://doi.org/10.54677/GIIC6829.
17. Peters M. A. (Ed.). Encyclopedia of Educational Philosophy and Theory. Singapore : Springer, 2016. 1200 p. https://doi.org/10.1007/978-981-287-532-7.
18. Selwyn N. Should Robots Replace Teachers? AI and the Future of Education. Cambridge : Polity Press, 2019. 160 p.
19. Selwyn N. Education and Technology: Key Issues and Debates. 3rd ed. London : Bloomsbury Academic, 2021. 232 p.
20. Siemens G. Connectivism: A Learning Theory for the Digital Age. International Journal of Instructional Technology and Distance Learning. 2005. Vol. 2. http://www.itdl.org/Journal/Jan_05/article01.htm (date of access: 31.07.2026).
21. UNESCO Recommendation on Open Science. Paris, 2021. 34 p. https://doi.org/10.54677/MNMH8546.
22. UNESCO Recommendation on the Ethics of Artificial Intelligence. Paris : UNESCO, 2021. 21 p. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000380455.locale=en (date of access:: 31.07.2026).
23. UNESCO. Futures of Education: Learning to Become. Paris : UNESCO Publishing, 2021. 205 p.
24. UNESCO. Global Education Monitoring Report 2023: Technology in Education – A Tool on Whose Terms? Paris : UNESCO Publishing, 2023.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
